Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В., секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Старокостянтинівського міжрайонного прокурора до Старокостянтинівського міського голови Мельничука Миколи Степановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою першого заступника прокурора Хмельницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року,

У грудні 2014 року Старокостянтинівський міжрайонний прокурор звернувся з позовом до Старокостянтинівського міського голови Мельничука М.С. про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення директора Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Водоканал" (далі - КП ВКГ "Водоканал") ОСОБА_5 із займаної посади відповідно до статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" у зв'язку з притягненням останнього до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, зобов'язання розглянути питання стосовно звільнення з посади директора КП ВКГ "Водоканал" ОСОБА_5

Позов обґрунтував тим, що міський голова вчиняє протиправно, оскільки не звільняє ОСОБА_5 з посади директора комунального підприємства шляхом видання відповідного розпорядження і вжиття дій.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2015 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Хмельницької області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" і пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, просить скасувати прийняте ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу Старокостянтинівський міський голова просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 9 липня 2014 року директора КП ВКГ "Водоканал" ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 172-7 КУпАП, яке передбачає відповідальність за порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів, з накладенням на нього штрафу в розмірі 170 грн.

Листом від 20.10.2014 р. перший заступник Старокостянтинівського міського голови інформував Старокостянтинівського міжрайонного прокурора, зокрема, про те, що постановою Старокостянтинівського районного суду від 9 липня 2014 року директора КП ВКГ "Водоканал" ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів, але з посади не звільнено,оскільки відповідно до абзацу другого частини другої статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" звільненню підлягають особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом.

07.11.2014 р. міжрайонний прокурор звернувся до Старокостянтинівського міського голови з приводу вжиття заходів щодо звільнення ОСОБА_5 у триденний строк із займаної посади у зв'язку із притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення.

Листом від 11.11.2014 р., який надійшов до міжрайонного прокурора 12 листопада 2014 року, міський голова повідомив про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_5, з повторенням мотивів, наведених в листі від 20.10.2014 р.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що в силу абзацу другого частини другої статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України і пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Старокостянтинівський міський голова Мельничук М.С. зобов'язаний був звільнити ОСОБА_5 з посади директора КП ВКГ "Водоканал" Старокостянтинівської міської ради у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмеження щодо роботи близьких осіб, передбаченого статтею 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Рішення про відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 9 липня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у порушенні не статті 9 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а статті 14 цього Закону (урегулювання конфлікту інтересів), що не пов'язано з порушенням обмежень, передбачених статтями 6-10 вказаного Закону.

Право прокурора звернутися до суду у визначених законом випадках передбачено пунктом 3 частини третьої статті 20 Закону України "Про прокуратуру" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та частиною другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Строки звернення до адміністративного суду (шестимісячний і місячний) регламентовані статтею 99 КАС України. В частині другій названої норми зазначено, що цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Згідно з частиною третьою статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, як для особи, права, свободи та інтереси якої порушено, так і суб'єкта владних повноважень передбачено правило про можливість встановлення іншими законами інших строків для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини шостою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Оскільки актом реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо їх усунення, притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності, припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб є подання, то письмове звернення прокурора від 07.11.2014 р. до Старокостянтинівського міського голови щодо звільнення ОСОБА_5 з посади є за формою і змістом поданням. Закон України "Про прокуратуру" (1789-12) не містить інших актів прокурорського реагування при нагляді за додержанням і застосуванням законів (наприклад, нагадування, пропозиція) окрім подання і постанови про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо, зокрема, визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Після відхилення подання прокурор звернувся в суд з даним позовом 5 грудня 2014 року, тобто за межами 15-денного строку.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Таке ж правило сформульовано в пункті 9 частини першої статті 155 КАС України.

Прокурор в позовній заяві не навів обставин поважності причин пропуску строку звернення до суду, не надав з цього приводу відповідні докази і не заявив клопотання про його поновлення з наведенням певного обґрунтування.

За змістом частини другої статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Керуючись статтями 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 січня 2015 року і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року.

Залишити без розгляду позовну заяву Старокостянтинівського міжрайонного прокурора.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.