Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Широян Т.А., Матієк Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2013 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року щодо нього,

Вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

За ч. 3 ст. 135 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в діянні складу даного кримінального правопорушення.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 352 грн 80 к. судових витрат.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1, 07 жовтня 2012 року о 04 год 30 хв, керуючи належним йому автомобілем "ВАЗ-2103", днз НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Л.Українки в м. Полонне з боку м. Шепетівки у напрямку центра міста, в порушення вимог п.п. 11.2, 12.1, 12.2, 12.3 ПДР України (1306-2001-п) не вибравши безпечної для руху швидкості, проявивши неуважність, в результаті чого навпроти будинку № 175 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила зустрічну смугу проїзної частини вулиці зліва направо відносно руху автомобіля, в результаті чого потерпіла ОСОБА_3 отримала тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, від якого померла на місці.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року, вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2013 року щодо ОСОБА_1, залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, просить судові рішення змінити, застосувати до нього ст. 75 КК України та зняти арешт з автомобіля ВАЗ 2103 дрн НОМЕР_1, власником якого є громадянин ОСОБА_4

В обґрунтування наведеного вказує на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Також вважає, що вирок побудований на суперечливих доказах, поверхово і неповно з'ясовані обставини справи.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії вироку та ухвали суду першої і апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України є правильною та в касаційній скарзі не оскаржується.

При розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст. 438 КПК України, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК України щодо неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі засудженого.

Згідно статей 412- 414, 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У касаційній скарзі засудженого не зазначено жодної, передбаченої у ст. 438 КПК України обставини, яка б свідчила про неправильне застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а саме в частині незастосування ст. 75 КК України та перешкодило б суду постановити законний і обґрунтований вирок, не наведено у касаційній скарзі і докази, які давали б підстави для зміни судових рішень.

Таким чином, призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтею 65 КК України. Підстав для подальшого звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто застосування до призначеного покарання ст. 75 КК України, не вбачається.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Зняття арешту з автомобіля ВАЗ 2103 дрн НОМЕР_1, про що просить у касаційній скарзі засуджений до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься.

Виходячи з наведеного, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2013 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно: Романець Л.А.