Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М,

суддів Орлової С.О., Беха М.О.,

розглянула 29 липня 2013 року в судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2013 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Слов'янського районного суду Донецької області від 01 квітня 2013 року,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1

раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК України 2 роки обмеження волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь КЛПУ "Міська лікарня ім. В.І. Леніна" 6 003 грн. 59 коп. витрат на лікування потерпілого, а на користь ОСОБА_3 1 000 грн. та 510 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

ОСОБА_2 визнано винним засуджено за те, що він 29 квітня 2012 року в АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп'яніння підійшов до незнайомого ОСОБА_3 і під час словесного конфлікту завдав ОСОБА_3 чотири удари кулаком по голові зліва, чим заподіяв тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а саме: забиту рану тім'яної області з ліва, забій головного мозку, забитого місця лівої півкулі головного мозку.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2013 року вирок місцевого суду відносно ОСОБА_2 змінено.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання 1 рік обмеження волі.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставить питання про зміну ухвали апеляційного суду та пом'якшення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Стверджує, що змінюючи вирок в частині призначення покарання апеляційний суд не взяв до уваги обставини, які пом'якшують покарання та дозволяють застосувати ст. 75 КК України. Обґрунтовує свої вимоги тим, що засуджений ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно за місцем проживання та роботи, в результаті вчиненого злочину тяжких наслідків для потерпілого не наступило.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі захисник не оспорює висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги захисника про суворість призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зі змісту ухвали вбачається, що суд переглядаючи справу в апеляційному порядку врахував наведені доводи в апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги та пом'якшив покарання засудженому ОСОБА_2 до одного року обмеження волі відповідно до санкції статті.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав, що призначене покарання ОСОБА_2 у виді обмеження волі, у мінімальному його розмірі, відповідає вимогам закону та навів доводи про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України. Зокрема, враховано, що обвинувачений не відшкодував заподіяні збитки, не визнав своєї провини. Прийнято до уваги характер та ступінь тяжкості умисного насильницького злочину.

Посилання захисника на неврахування судом апеляційної інстанції позитивних даних про особу засудженого, що є порушенням на думку захисника ч. 2 ст. 65 КК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 65 КК України, визнання тих чи інших обставин, що пом'якшують покарання, є правом суду.

Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строком 1 рік відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, буде достатнім для його виправлення, та запобіганню вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги захисника, дав на неї відповіді і своє рішення належним чином мотивував.

Законних підстав вважати призначене засудженому покарання несправедливим внаслідок його суворості, як того вимагає ст. 414 КПК України при скасуванні вироку, в касаційного суду немає.

Ухвала Апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2013 року щодо ОСОБА_2.