5-5854ск13 Про невиконання та неналежне виконання педіатром своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього новонародженого хворого у вигляді його смерті - 29.07.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2013 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 червня 2013 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого лікарем-педіатром дільничним в комунальному лікувально-профілактичному закладі "Семенівська центральна районна лікарня", такого, що судимості не має,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу "Семенівська центральна районна лікарня" на користь ОСОБА_3 150000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Постановлено стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу "Семенівська центральна районна лікарня" на користь ОСОБА_4 150000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, 4850 грн - майнової шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 4000 грн, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 4000 грн, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілої.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України 1960 року.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_2, який з 04 серпня 1997 року перебуваючи у трудових відносинах з комунальним лікувально-профілактичним закладом "Семенівка центральна районна лікарня", де обіймаючи посаду та виконуючи обов'язки лікаря-педіатра дільничного дільниці № 1), 29 червня 2012 року під час першого огляду новонародженого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був проведений ним після 11 год як лікуючим лікарем зазначеного новонародженого, в порушення вимог ст. ст. 33, 34, 58, 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я, чинних станом на момент огляду, не передбачив можливість розвитку гемолітичної хвороби новонародженого ОСОБА_5, не призначив загальний аналіз крові, не провів та не забезпечив проведення динамічного спостереження та контролю за рівнем білірубіну в крові новонародженого. При наявності клінічних даних, які вказували на можливість розвитку гемолітичної хвороби ОСОБА_5, що проявилися у явних ознаках жовтяниці, не дотримуючись приписів Клінічного протоколу надання неонаталогічної допомоги дітям "жовтяниця новонароджених", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 квітня 2006 року № 255, ОСОБА_2 не забезпечив огляд новонародженого ОСОБА_5 не рідше 1 разу на 8-12 годин, що сприяло подальшому розвитку гемолітичної хвороби та погіршання стану новонародженого.

Крім того, у період часу з 01 липня 2012 року по 16 липня 2012 року, відповідно до графіку чергувань лікарів по наданню ургентної медичної допомоги по комунальному лікувально-профілактичному закладу "Семенівська центральна районна лікарня" на липень 2012 року, в порушення обов'язків ургентного лікаря-педіатра, передбачених ст. 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я (в редакції станом на липень 2012 року) та у посадовій інструкції, 01 липня 2012 року, будучи обізнаним про те, що стан новонародженого ОСОБА_5 погіршується, ігноруючи повідомлення про це, в тому числі виклики виконуючого обов'язки чергового лікаря, не з'явився для огляду новонародженої дитини ОСОБА_5 і не здійснив своєчасне кваліфіковане її обстеження та лікування, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_3 останній помер.

Вказаними діями, ОСОБА_2 вчинив невиконання та неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього хворого ОСОБА_5 у вигляді його смерті.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 червня 2013 року, вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи кримінального провадження, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

В обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що ОСОБА_2 не був лікарем - педіатром - неонатологом, не був лікуючим лікарем новонародженого, а був лише консультуючим лікарем і тому на прохання акушерки пологового відділення із-за відсутності ургентного на той час лікаря-педіатра ОСОБА_7 здійснив огляд новонародженого хворого ОСОБА_5

При цьому захисник вказує, що 01 липня 2012 року будь-які записи про виклики ургентного лікаря до новонародженого ОСОБА_5, або записи про відмову ургентного лікаря прибути до хворого, в журналі ургентації відсутні.

Крім того, судами обох інстанцій не було враховано, що ОСОБА_2 не був ознайомлений з графіком чергових та ургентних працівників, а також відсутність доказів умисного ігнорування виконання обов'язків ургентного лікаря щодо стану новонародженого ОСОБА_5, у зв'язку з чим в його діях немає складу інкримінованого йому правопорушення.

На думку захисника, розмір моральної шкоди потерпілих визначено судом неправильно та підлягає зменшенню.

Також вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії вироку та ухвали суду першої і апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2, у невиконанні та неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього хворого ОСОБА_5 у вигляді його смерті, винним себе не визнав.

На підставі пояснень засудженого, свідчень ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, експертів ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та інших доказів по справі, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 140 КК України та призначив покарання.

Таким чином, призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим статтею 65 КК України.

Колегія суддів, вважає, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Крім того, при розгляді даної кримінальної справи судова колегія виходить з того, що згідно ст. 438 КПК України, до компетенції суду касаційної інстанції не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410 та 411 КПК України щодо неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які оскаржуються у касаційній скарзі захисника.

Згідно статей 412- 414, 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

У касаційній скарзі захисника не зазначено жодної, передбаченої у ст. 438 КПК України обставини, яка б свідчила про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, що перешкодило б суду постановити законний та обґрунтований вирок, не наведено у касаційній скарзі і докази, які спростовували б висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 та незаконності судових рішень, що давали б підстави для їх скасування та закриття кримінального провадження.

Що стосується доводів захисника про невідповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК України, то вони є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи захисника, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, навівши відповідні мотиви, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

При визначенні розміру цивільного позову, судом повною мірою враховано вимоги статей 23, 1167 ЦК України, зокрема враховано глибину фізичних та душевних страждань, котрих зазнали потерпілі у зв'язку з протиправною поведінкою щодо їх новонародженої малолітньої дитини, що доводилася їм членом сім'ї та безсумнівним близьким родичем і через діяння ОСОБА_2 померла та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості визначено розмір моральної шкоди, який є адекватним завданій шкоді та компенсує понесені моральні втрати.

Виходячи з наведеного, з урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у зв'язку із чим у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 - відмовити.