Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Кравченка С. І., Наставного В. В., за участю прокурора захисника Чорної І. С.,ОСОБА_15засудженого ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні 25 липня 2013 року в м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року.

Вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз 23 грудня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі частин 2, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком від 23 грудня 2010 року ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 21 травня 2010 року близько 12 години 20 хвилин, з метою вчинення крадіжки проник до службового кабінету старшої медсестри хірургічного відділення Карлівської ЦРЛ ОСОБА_7, звідки таємно, повторно, викрав гаманець останньої з грошима на загальну суму 145 грн.

Також, 21 липня 2010 року близько 12 години 30 хвилин, з метою вчинення крадіжки ОСОБА_6 проник у приміщення фотолабораторії рентгенвідділення Юр'ївської ЦРЛ, звідки таємно, повторно, викрав гаманець з грошима ОСОБА_8, спричинивши останній шкоду на загальну суму 112 грн.

Крім того, 22 липня 2010 року близько 9 години ОСОБА_6 проник у кабінет головного спеціаліста Юр'ївської районної держадміністрації, де взяв зі столу належний ОСОБА_9 мобільний телефон "Самсунг Х 481", вартістю 550 грн., та маючи на меті таємно, повторно заволодіти ним, вийшов з кабінету, однак не зміг закінчити злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім іншого, 22 липня 2010 року у проміжок часу з 11 години 40 хвилин до 12 години з метою вчинення крадіжки ОСОБА_6 проник у побутове приміщення Юр'ївської ЦРЛ, звідки таємно, повторно, викрав гаманець ОСОБА_10 з грошима, спричинивши їй шкоду на загальну суму 200 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений порушував питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та направлення справи на нове розслідування. При цьому посилався на те, що досудове і судове слідство проведено однобічно, неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджував, що інкримінованих йому злочинів (крім епізоду крадіжки майна ОСОБА_7.) він не вчиняв, а визнавальні показання дав під тиском працівників міліції, які, крім іншого, сфальсифікували докази на підтвердження його винуватості. Вважав, що судом було істотно порушено кримінально-процесуальний закон, зокрема, не були допитані потерпілі, свідки, йому не було надано часу для ознайомлення з постановою про зміну обвинувачення, а також з матеріалами справи, чим порушено його право на захист.

У судовому засіданні засуджений знову надав доповнення до своєї касаційної скарги, за змістом яких просив змінити оскаржувані судові рішення та, вказуючи про порушення вимог кримінального закону при визначенні йому остаточного покарання, просив зменшити призначене йому остаточне покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу та просив змінити оскаржувані судові рішення щодо нього та зменшити призначене йому покарання, захисника, який підтримав касаційну скаргу та просив пом'якшити призначене засудженому покарання, прокурора, яка вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для зміни або скасування судових рішень є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як убачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційній скарзі твердження, засуджений висловлював у судах першої та апеляційної інстанцій. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, з якими погоджується і колегія суддів, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили, зокрема, показаннями самого ОСОБА_6 на досудовому слідстві, де він детально розповідав про обставини вчинення ним крадіжок; показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які, по суті, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, а також підтверджуються об'єктивними даними, зокрема, ідентичністю дій ОСОБА_6, який, користуючись тим, що потерпілі залишали свої кабінети без нагляду, проникав у них та викрадав з їх сумок гаманці з грошима, а у ОСОБА_9 у такий же спосіб намагався викрасти мобільний телефон.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілих і свідків та свідчили б про те, що вони обмовляють ОСОБА_6 перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими, обставин їх вчинення, даних про особу винного, з яких убачається, що він страждає рядом захворювань, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Отже, призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Що стосується тверджень засудженого щодо істотного порушення судом кримінально-процесуального закону, то вони є безпідставними.

Так, твердження засудженого про те, що під час судового слідства не велося фіксування технічними засобами спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що 19 та 25 серпня 2011 року ОСОБА_6 надіслав до суду клопотання, в яких просив забезпечити фіксування судового засідання технічними засобами, та 09 вересня 2011 року після обговорення цього питання в судовому засіданні дані клопотання були задоволені та подальші засідання відбувалися із застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу (т. 2 а. с. 141, 209).

Не відповідають матеріалам справи і посилання засудженого на те, що у судовому засіданні не були допитані потерпілі й свідки. Так, з протоколу судового засідання, на який засуджений зауважень не подавав, вбачається, що і потерпілі, і свідки допитувалися судом (т. 2 а. с. 205 зв. - 213 зв.), і лише показання потерпілої ОСОБА_7, у зв'язку із неможливістю її явки до суду, були оголошені в судовому засіданні, проти чого ніхто з учасників судового розгляду не заперечував (т. 2 а. с. 212 зв.).

Також, з протоколу судового засідання убачається, що копія постанови про зміну обвинувачення була вручена підсудному в судовому засіданні 05 жовтня 2011 року після її оголошення прокурором. Зробити відмітку про отримання цієї копії ОСОБА_6 відмовився, однак пояснив, що суть нового обвинувачення йому зрозуміла, у зв'язку із чим заявив клопотання про скорочення строку для підготовки до захисту від нового обвинувачення, бажаючи продовжити слухання справи у тому ж судовому засіданні (т. 2 а. с. 214).

Не знайшли свого підтвердження й доводи засудженого про те, що він не був ознайомлений з матеріалами справи, зокрема, це спростовується даними, що містяться у протоколах про пред'явлення обвинуваченому матеріалів справи від 20 липня та 21 жовтня 2010 року (т. 1 а. с. 107, т. 2 а. с. 70), а також розписками ОСОБА_6 від 04 серпня 2011 року та від 01 листопада 2011 року (т. 1 а. с. 232, т. 2 а. с. 119, 251).

Отже, підстав вважати, що судом було порушено право на захист ОСОБА_6, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Що ж стосується доводів ОСОБА_6 про те, що визнавальні показання, які лягли в основу його обвинувачення, були добуті незаконним шляхом, а саме, в результаті застосовування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, зокрема, фізичного та психологічного тиску, то вони є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів справи, такого ж змісту його твердження вже перевірялося прокуратурою за дорученням суду. Даною перевіркою не було виявлено жодного факту застосування до засудженого, незаконних методів слідства, та прокурором було винесено постану про відмову в порушенні кримінальної справи від 02 вересня 2011 року (т. 2 а. с. 128, 129, 147-148). Крім того, такі твердження перевірялися також під час судового слідства в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Свій висновок у цій частині суд переконливо мотивував у вироку і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Відсутні у матеріалах справи і будь-які дані, які б підтвердили посилання засудженого щодо фальсифікації доказів у даній кримінальній справі.

Отже, вивченням матеріалів справи не виявлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумнів у їх достовірності, наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Такі ж як і в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 доводи були викладені в його апеляції, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані такими, що не відповідають матеріалам справи. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.