Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Саленка І. В,засуджених захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6ОСОБА_7, ОСОБА_8,розглянула в судовому засіданні 25 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2012 року щодо них.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 20.06.2003 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, звільнений 31.01.2011 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше неодноразово судиму, останній раз 23.04.2008 року Білогірським районним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 71 КК України до покарання на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 13.10.2006 року,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна, що належить їй на праві власності;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, із конфіскацією майна, що належить їй на праві власності.

В строк відбування покарання зараховано час затримання та тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 05.12.2012 року по 05.04.2012 року. Строк відбування покарання засудженим рахувати з 05.04.2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5, ОСОБА_6 до набрання вироку законної сили залишено без зміни - тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 480 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 1100 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за вчинення злочину при наступних обставинах.

10 липня 2011 року близько 14 години ОСОБА_5 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6, в стані алкогольного сп'яніння, поблизу стадіону, що розташований по вул. Зарічанській, 10 м. Хмельницького, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_9 із застосуванням фізичного насильства що є небезпечним для його життя та здоров'я, яке виразилось у нанесенні ОСОБА_5 кулаком правої руки ударів в область обличчя, внаслідок чого ОСОБА_9 впав і після чого йому нанесли удари по тулубу, а ОСОБА_6 заволоділа з руки потерпілого годинником марки "Перфект" вартістю 250 грн., а з кишені штанів мобільним телефоном "Нокія - СІ-01" вартістю 312 грн. 75 коп., в якому була сім - карта оператора "МТС", вартістю 30 гривень на рахунку якої було 100 грн., чим потерпілому ОСОБА_9 заподіяли матеріального збитку на загальну суму 692 грн. 75 коп. та завдали тілесних ушкоджень, вказаним майном розпорядилися на власний розсуд.

Крім цього, 2 листопада 2011 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_6 в під'їзді АДРЕСА_1, на сходинковому майданчику між третім та четвертим поверхами, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала велосипед марки "Стартер", вартістю 1100 грн., чим завдала власниці вказаного велосипеда ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 1100 грн.

Також, всередині листопада 2011 року, ОСОБА_6 на території військового полігону, що в мікрорайоні "Раково" м. Хмельницького, знайшла набої в кількості 22 (двадцять дві) штуки, які згідно висновку експерта являються боєприпасами калібру 7, 62 мм., та використовуються військовою зброєю і є придатними для стрільби. Вищезазначені набої ОСОБА_6 упакувала в папір і носила при собі без передбаченого законом дозволу.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2012 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2012 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч.2 ст. 185 КК України та вирішення питання щодо цивільного позову ОСОБА_10 скасовано, провадження в частині вказано обвинувачення закрито у зв'язку з недоведеністю її участі у вчиненні цього злочину.

Вважати засудженою ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна, що належить їй на праві власності; за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, із конфіскацією майна, що належить їй на праві власності.

В порядку ч. 2 ст. 365 КПК України вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в частині вирішення питання про стягнення судових витрат на проведення товарознавчої експертизи змінено, стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в дохід держави по 112 грн. 56 коп. судових витрат з кожного.

В порядку ч. 2 ст. 365 КПК України виключено з вступної частини вироку посилання суду про судимості ОСОБА_6 за вироками Хмельницького міського суду Хмельницької області від 25.03.1993 року, 06. 04. 1995 року, 05. 04. 1996 року, 28.11.1996 року, 08.05.2001 року.

В порядку ч. 2 ст. 365 КПК України вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 в частині вирішення питання щодо зарахування часу затримання та перебування під вартою змінено, в строк відбуття покарання зараховано час затримання та перебування кожного під вартою з 05 грудня 2011 року по 05 квітня 2012 року включно.

В решті вирок суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок та ухвалу скасувати, справу закрити. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що судом були допущені істотні порушення кримінально - процесуального закону та неправильно застосовано кримінальний закон. Також зазначає, що попередньої домовленості у нього з засудженою ОСОБА_6 не було, як і не було мети заволодіти майном потерпілого. На думку засудженого суд зробив висновок на припущеннях та поклав їх в основу вироку, що суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , та порушує його права.

Зі змісту касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 вбачається, що вона посилається на неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що її дії слід кваліфікувати за ст. 186 КК України, так як, до потерпілого вона не застосовувала фізичного насильства та не здійснювала на нього нападу. Зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій не враховано висновки судово - медичної експертизи № 1417 від 23.08.2011 року, а саме те, що потерпілому були нанесені легкі тілесні ушкодження. Просить вирок та ухвалу, в частині засудження її за ч. 2 ст. 187, скасувати а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та в їх інтересах захисників, які просили задовольнити касаційні скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_5, поміж іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_5, та ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, підтверджується сукупністю достатніх допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового та судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, та неправильного застосування кримінального закону, як про це зазначає засуджений ОСОБА_5, не допущено.

Вчинення засудженими нападу на потерпілого ОСОБА_9 з метою заволодіння чужим майном, з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб за викладених в вироку обставинах ґрунтуються на зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх, стосовних, допустимих та достовірних доказах.

Так, потерпілий ОСОБА_9 протягом досудового та судового слідства, а також в апеляційному суді давав послідовні показання, в яких вказував про обставини нападу засудженими на нього, спричинення тілесних ушкоджень та заволодіння майном (т. 1 а.с.35-38), (т. 2 а.с. 155-156).

Під час відтворення обстановки та обставин події потерпілий вказав на місце, де було вчинено щодо нього розбійний напад, та вказав про обставини вчиненого нападу (т.1 а.с. 99). Свідки ОСОБА_11 під час досудового слідства (т.1 а.с.105) та ОСОБА_12 в суді (т.1 а.с. 156) підтвердили про свою присутність під час відтворення обстановки та обставин події, в ході якого потерпілий ОСОБА_9 вказував про обставини нападу на нього та заволодіння його майном. Ці показання суд вірно визнав достовірними, так як, вони повністю узгоджуються з іншими дослідженими доказами і підтверджують обвинувачення засуджених саме за ч. 2 ст. 187 КК України.

Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги показання засуджених про відсутність між ними попередньої змови на вчинення злочину, так як, вони є суперечливими, не узгоджуються з іншими дослідженими в суді доказами, та свідчать про намір засуджених уникнути відповідальності за скоєне.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковані правильно. Підстав для сумніву в її правильності та для перекваліфікації дій ОСОБА_6, як про це просить остання в своїй касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає, як і не вбачає підстав для закриття справи щодо ОСОБА_5

А, посилання засудженої ОСОБА_6 проте, що судом першої та апеляційної інстанцій не враховано висновку судово - медичної експертизи № 1417 від 23.08.2011 є безпідставними, оскільки в судовому рішенні саме висновком вказаної експертизи та показами самого потерпілого встановлено, що у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження, що могли утворитися як від дії тупих, твердих предметів, так і від ударів і тертя об такі. Всі виявлені тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки і могли утворитись при тих обставинах і в той час, на які вказує потерпілий.

А у ОСОБА_13, згідно висновку експертизи № 1971 від 15.11.2011 року, виявлені тілесні ушкодження в вигляді рани м'яких тканин долонної поверхні правої кисті, яка могла утворитись від дії гострого краю плоского твердого предмету з ріжучими властивостями під час обхвату леза ножа кистю руки, що узгоджується з показаннями саме потерпілого ОСОБА_9 про обставини спричинення ОСОБА_6 тілесного ушкодження.

А тому суд обґрунтовано не прийняв до уваги покази ОСОБА_6 про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень, оскільки вони є непослідовними, в деталях не співпадають з іншими дослідженими в суді доказами, суперечать даними висновку експертизи № 1971 від 15.11.2011 року, якими спростовується твердження засудженої, що вона відмахувалась від ножа.

Аналогічні касаційним скаргам доводи засуджених були предметом ретельної перевірки по їх апеляціях судом апеляційної інстанції, який з ними не погодився, при цьому, зазначив підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Апеляційний розгляд справи проведено відповідно до вимог закону.

Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Покарання призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, підстави для пом'якшення відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої, з урахуванням змін внесених апеляційним судом, та апеляційної інстанцій, вважає їх законними, обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу XI "Перехідні положення" до КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів, -

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2012 року, з урахуванням змін внесених апеляційним судом, та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_5, та засудженої за ч. 2 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України ОСОБА_6, залишити без зміни.