5-2202км13 Про шахрайство, та таємне, за попередньою змовою групою осіб, викрадення чужої квартири, та підробка документів - 23.07.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 23 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого

08 жовтня 2008 року вироком

Ялтинського міського суду АР Крим

за ч. 4 ст. 190 КК України на 7 років

позбавлення волі з конфіскацією

майна, яке є його власністю,

засуджено: за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 08 жовтня 2008 року, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що

не має судимостей,

засуджено: за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України скасовано та на підставі ст. 49 КК України звільнено його від кримінальної відповідальності за цими статтями у зв'язку із закінченням строків давності, а провадження по справі в цій частині закрито.

У порядку ст. 365 КПК України (1960 року) вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_4 покарання змінено, ухвалено вважати його засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, щодо якого справу закрито за смертю, та невстановлена досудовим слідством особа, в період з грудня 2003 року по 28 січня 2004 року таємно, за попередньою змовою групою осіб, викрали чуже майно - квартиру АДРЕСА_1, вартістю 289 415 грн, заподіявши потерпілій ОСОБА_6 шкоду в особливо великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_2 у період часу з кінця грудня 2003 року по 21 листопада 2007 року підробив і потім використав завідомо підроблені документи - довідки про його заробітну плату як директора ПП "Ялтинське міське агентство нерухомості", довіреність від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, просить перекваліфікувати його дії з ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України та закрити справу в цій частині на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а за ч. 5 ст. 185 КК України закрити провадження по справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року). Свої вимоги засуджений ОСОБА_2 мотивує тим, що за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України закінчилися строки давності. Посилається на те, що суд, не врахувавши його службового становище, неправильно кваліфікував його дії за ст. 358 КК України. Крім того, засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що обвинувачення за ст. 185 КК України ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 порушує питання про зміну судових рішень щодо її підзахисного через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 5 ст. 185 на ч. 4 ст. 190 КК України та призначити покарання за цим законом із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу та просив також пом'якшити призначене йому покарання, щодо касаційної скарги в інтересах ОСОБА_4 - покладався на розсуд суду, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_3, щодо скарги ОСОБА_2 - покладався на розсуд суду, пояснення прокурора про часткове підтримання касаційних скарг та направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України (1960 року) суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, за необхідності, й шляхом проведення судового слідства.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України (1960 року), вимог, в ухвалі слід проаналізувати й співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, й дати на кожен з них вичерпну відповідь.

Однак судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2012 року засудженими та їх захисниками були подані мотивовані апеляції з посиланням на матеріали справи.

Не погоджуючись із вироком суду, захисник ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_4, посилаючись на відсутність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, просили перекваліфікувати дії останнього на ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання зі застосуванням положення ст. 75 КК України, засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_7 - просили перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 1, 3, 4 ст. 358 на ч. 1 ст. 366 КК України та звільнити його за даною статтею від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 185 КК України - закрити за відсутністю в діяннях останнього інкримінованих складів злочинів.

Апеляційний суд, хоча й розписав в ухвалі зміст апеляцій, однак належним чином вказаних доводів в ухвалі не проаналізував, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які він визнав апеляції учасників процесу необґрунтованими.

Крім того, мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів, апеляційний суд послався на викладені у вироку докази, допустимість і достовірність яких оспорювалась, не проаналізувавши їх та не давши їм належної оцінки.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою.

Допущені апеляційним судом порушення відповідно до ст. 370 КПК України ( 1960 року ) є істотними та перешкоджають касаційному суду дійти однозначного висновку щодо правильності застосування кримінального закону при юридичній оцінці дій ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1960 року ) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі й шляхом проведення судового слідства, належно перевірити всі доводи апеляцій засуджених і захисників, а також інші доводи касаційних скарг, та постановити законне, обґрунтоване й справедливе рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.