Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М,

суддів Орлової С.О., Беха М.О.,

розглянула 23 липня 2013 року в судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2013 року щодо нього,

Вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2013 року,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

раніше неодноразово судимого, востаннє Барвінківським районним судом 05 квітня 2013 року за ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяців позбавлення волі, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі. У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України поглинено покаранням, за вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 05 квітня 2013 року та остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним засуджено за те, що він 27 жовтня 2012 року близько 23 години проник в гараж по АДРЕСА_2 та викрав майно, яке належало ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на 127 грн.

Крім того протягом січня 2013 року ОСОБА_1 на території м. Барвінкове Харківської області вчинив три крадіжки майна шляхом вільного доступу та з проникненням у автомобіль та квартиру, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на загальну суму 3288 грн.

Ухвалою Апеляційного суду від 20 червня 2013 року вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування вироку та ухвали суду та направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що призначаючи покарання суд не взяв до уваги обставини, які пом'якшують покарання та дозволяють застосувати ст. 69 КК України. Судом розглянуто справу з порушенням кримінального процесуального закону, оскільки його не ознайомлено з протоколом судового засідання та матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не оспорює висновки суду щодо доведеності його вини за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

Зі змісту вироку вбачається, що суд розглядав справу в порядку ст. 349 КПК України, обмежившись допитом підсудного ОСОБА_1, який визнав вину у вчиненні злочинів та не оспорював фактичні обставини справи.

Посилання засудженого на те, що перед апеляційним розглядом його не ознайомлено з протоколом судового засідання та матеріалами кримінальної справи не відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 цього Кодексу, а згідно п. 5 ч. 4 цієї статті ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу та подавати щодо них свої зауваження.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги, що апеляційний розгляд кримінального провадження проведено за апеляцією ОСОБА_1 та з його участю, який реалізував своє право на захист.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги засудженого про суворість призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

ОСОБА_1 призначено покарання у розмірі санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

При цьому з урахуванням ступеню тяжкості злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, негативних даних про особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та повторно скоїв умисні корисливі злочини, підстав для застосування ст. 69 КК України, про що ставиться питання у касаційній скарзі - немає.

Призначене засудженому покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, буде достатнім для його виправлення, та запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги засудженого безпідставними, а касаційну скаргу в цій частині такою, що задоволенню не підлягає.

Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги засудженого, дав на неї відповіді і своє рішення про залишення скарги без задоволення належним чином вмотивував.

Законних підстав вважати призначене засудженому покарання несправедливим внаслідок його суворості, як того вимагає ст. 414 КПК України при скасуванні вироку, в касаційного суду немає.

Ухвала Апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_1.