Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Романець Л.А.,суддів:Марчук Н.О., Широян Т.А.,за участю прокурора Комащенка В.М., розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 липня 2013 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітнього, громадянина України, раніше судимого вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 05 жовтня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, визнано винним та засуджено:

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці;

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 3005 грн матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 та 779 грн на користь ОСОБА_7

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 судові витрати по справі.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_5, 21 вересня 2011 року у період часу з 08 год до 08 год 30 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_2, повторно, проник у приміщення квартири № 21, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 3005 грн.

17 березня 2012 року у період часу з 14 год до 16 год 15 хв ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_3, повторно, проник у приміщення домоволодіння № 32, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 799 грн.

24 березня 2012 року о 02 год ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні квартири АДРЕСА_1, повторно, з метою заволодіння чужим майном відкрито вирвав із рук ОСОБА_8 шкіряний гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 630 грн, після чого зник з місця злочину, заволодівши майном потерпілого на вказану суму.

05 травня 2012 року у період часу з 08 год до 19 год ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в районі вул. Куйбишевської у с. Тернівка Балаклавського району м. Севастополя, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, під приводом попити води зайшов до будинку АДРЕСА_4, звідки таємно шляхом вільного доступу викрав майно потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 900 грн.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційній скарзі заступник прокурора, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону.

При цьому вказує, що суд визначив ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків з порушенням вимог статей 70, 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Подія злочинів, доведеність винності ОСОБА_5 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржено.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання окремо за кожен вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, суд з дотриманням вимог статей 65 та 102 КК України врахував ступінь тяжкості вказаних злочинів, серед яких є тяжкі, особу винного, який є неповнолітнім, визнав вину та щиро покаявся, частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Вид і розмір такого покарання прокурором у касаційній скарзі, також, не оскаржено.

Проте доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону при визначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за сукупністю злочинів. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Крім того, ст. 71 КК України передбачено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно матеріалів справи, засудженим було вчинено 3 епізоди крадіжок, 1 епізод грабежу, з них: 1-ий епізод крадіжки вчинено 21 вересня 2011 року, тобто до постановлення щодо нього вироку Балаклавського районного суду м. Севастополя від 05 жовтня 2011 року, а 2 епізоди крадіжок і 1 грабежу було вчинено після постановлення вказаного вироку (17 березня, 24 березня, 05 травня 2012 року відповідно), тобто в період іспитового строку.

Оскільки за новим вироком ОСОБА_5 засуджений за вчинення декількох злочинів, один із яких, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, ним вчинено до постановлення вироку від 05 жовтня 2011 року - 1 епізод, який мав місце 21 вересня 2011 року, а інші після, то суд повинен був спочатку призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю з злочином, вчиненим до 05 жовтня 2011 року, далі на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених засудженим після постановлення вироку від 05 жовтня 2011 року, а вже потім на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Проте вищевказані вимоги статей 70 та 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 суд порушив, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Таким, чином судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому неправильно застосовано кримінальний закон, у зв'язку із чим касаційна скарга прокурора є обґрунтованою.

За таких обставин вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого суду необхідно правильно застосувати положення статей 70 та 71 КК України та призначити покарання засудженому.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя задовольнити.

Вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.