Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 липня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_1 (в інтересах засудженої ОСОБА_2.) на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2013 року.

Указаним вироком засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку АДРЕСА_1), громадянку України, таку, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за частинами 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк три роки та з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК - на строк три роки із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк два роки та зі штрафом у розмірі 4300 грн.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_2 визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк три роки та з конфіскацією майна;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженку Вірменії, мешканку АДРЕСА_2), громадянку Вірменії, таку, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК - на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК - на строк три роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_3 визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженку та мешканку АДРЕСА_3), громадянку України, таку, що не має судимості,

за ч. 1 ст. 365 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки та зі штрафом у розмірі 4300 грн.; за ч. 1 ст. 366 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк два роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженку с. Кіровки Маловисківського району Кіровоградської області, мешканку АДРЕСА_4), громадянку України, таку, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК - на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК - на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_6 визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

уродженку та мешканку АДРЕСА_5), громадянку України, таку, що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК - на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК - на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_7 визначено у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду в частині стягнення судових витрат і ухвалив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи по 2030,40 грн, з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз по 3113,08 грн. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні протягом березня - листопада 2011 року злочинів за таких обставин

ОСОБА_2, будучи службовою особою та представником влади (обіймала посаду начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера управління праці та соціального захисту населення Маловисківської райдержадміністрації Кіровоградської області), організувала заволодіння коштами державного бюджету, що виділялися місцевим бюджетам у вигляді субвенцій для виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, шляхом підробки документів і використання підроблених документів. Свої злочинні дії ОСОБА_2 вчинила за попередньою змовою з ОСОБА_6 (листоношею міського відділення поштового зв'язку Центру обслуговування споживачів № 10 м. Малої Виски Кіровоградської дирекції Державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"), ОСОБА_3 і з ОСОБА_7 (листоношею пересувного відділення поштового зв'язку № 3 в с. Плетеному Ташлику).

ОСОБА_5, будучи службовою особою (обіймала посаду начальника Плетеноташлицького відділення поштового зв'язку центру обслуговування споживачів № 10 КД УДППЗ "Укрпошта"), перевищуючи службові повноваження і вчиняючи службове підроблення, 16 серпня 2011 року за підробленою відомістю передала ОСОБА_3 37 244 грн, після цього записала у цьому документі вигадані нею реквізити документів, що посвідчують особи вигаданих отримувачів грошової допомоги, та учинила свій підпис. У подальшому ОСОБА_5 подала цю підроблену відомість у вищестоящу установу "Укрпошти" як звіт. Такими діями ОСОБА_5 завдала державі істотної шкоди.

В результаті зловживання ОСОБА_2 службовим становищем і вчинення нею службових підроблень (які спричинили тяжкі наслідки), вона за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 (які за попередньою змовою підробляли документи і використовували підроблені документи) привласнила і розтратила кошти Державного бюджету, що виділялися у вигляді субвенцій місцевим бюджетам для виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, в особливо великому розмірі в сумі 375 998,83 грн.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_2 і правильності кваліфікації її діяння, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного змінити й звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про її особу, матеріальне та сімейне становище, які на його думку пом'якшують покарання.

У касаційній скарзі (з урахуванням доповнень до неї) прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного їм покарання, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального. Зокрема скаржник вказує, що вчинення ОСОБА_2 службового підроблення неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК, оскільки тяжкі наслідки, які полягають у завданні державі шкоди, настали не у результаті службового підроблення, а внаслідок заволодіння засудженою бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем. Тому у скарзі висловлено думку про те, що вчинення цією засудженою службового підроблення має кваліфікуватися за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК. Також скаржник зазначає, що додаткове покарання ОСОБА_3 призначено з порушенням вимог ст. 55 КК, а покарання ОСОБА_5 за сукупністю злочинів - з порушенням вимог статей 70, 72 КК.

На судові рішення щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 касаційних скарг не подано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора (який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і заперечував проти касаційної скарги захисника), перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в їх учиненні, кримінально-правова оцінка діянь ОСОБА_2 за частинами 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 та ч. 4 ст. 358 КК, ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Що стосується кваліфікації службового підроблення, вчиненого ОСОБА_2, за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК, то місцевий суд неправильно застосував кримінальний закон і порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

Місцевий суд виходив з того, що таке підроблення спричинило тяжкі наслідки у вигляді завдання матеріальних збитків державі в сумі 375 998,83 грн.

Разом з тим за обставинами, встановленими у вироку, ці наслідки настали не у результаті службового підроблення, а внаслідок заволодіння засудженою бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем. У часі службове підроблення фактично передувало заволодінню майном шляхом зловживання ОСОБА_2 своїм службовим становищем, кримінальну відповідальність за яке передбачено ст. 191 КК. Саме по собі підроблення зазначених у вироку офіційних документів не спричинило будь-якої шкоди.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у тому разі, коли службове підроблення вчиняється службовою особою, яка потім сама використовує підроблені (сфальсифіковані) нею офіційні документи як засіб (спосіб, умови тощо) для вчинення іншого злочину, коли суспільно-небезпечні наслідки настають після вчинення діяння, якому службове підроблення було засобом (способом, умовами) його скоєння, то інкримінувати спричинення таких наслідків водночас і як результат службового підроблення є неправильним, оскільки ці наслідки не перебувають у прямому (безпосередньому) причинному зв'язку зі службовим підробленням. Понад те, таке ставлення за провину призводитиме до покладення на особу подвійної відповідальності за одні й ті самі наслідки, що є неприпустимим (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, справа № 5-18кс11; постанова Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року, справа № 5-31к12; постанова Верховного Суду України від 21 березня 2013 року, справа № 5-2кс13; постанова Верховного Суду України від 20 червня 2013 року, справа № 5-18кс13).

Цей висновок Верховного Суду України (обов'язковий для всіх судів України) не враховував місцевий суд при постановленні вироку щодо ОСОБА_2 (та апеляційний при перегляді справи), чим було порушено вимоги ч. 5 ст. 324, ч. 1 ст. 400-25 КПК 1960 року.

Отже, діяння цієї засудженої у вищевказаній частині обвинувачення підлягає перекваліфікації з ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК на ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК.

Призначаючи засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, місцевий суд не дотримався загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК, чим неправильно застосував кримінальний закон (що також залишилось поза увагою апеляційного суду).

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 65 КК суд має призначати покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

За змістом ст. 55 КК покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язано з посадою, яку обіймала винувата особа, або із зайняттям нею певною діяльністю. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується.

Згідно з вироком під час вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 працювали листоношами, а ОСОБА_3 ніде не працювала.

Таким чином, жодна з цих засуджених не займала під час вчинення цього злочину посади, тобто не була службовою особою, а ОСОБА_3 не займалася жодною діяльністю.

Отже ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, не повинно було призначатись взагалі.

Що стосується двох інших засуджених, які працювали листоношами, то, як убачається з інструкції листоноші, на яку є посилання у вироку, листоноша забезпечує збереження відправлень та грошей, доставляє адресатам грошові перекази, пенсії та допомоги, одержує для цього гроші, несе матеріальну відповідальність за їх розтрату.

З цього випливає, що листоноша займається діяльністю з обслуговування грошових коштів у визначених інструкцією межах.

За таких обставин, з вироку підлягає виключенню призначення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів. Щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (в порядку ст. 395 КПК 1960 року), то призначене їм додаткове покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, має бути замінено на позбавлення права займатися діяльністю, пов'язану з обслуговуванням грошових коштів.

Згідно зі статтями 335, 337 КПК 1960 року міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом. При постановленні вироку за сукупністю злочинів суд призначає покарання, керуючись, крім іншого, ст. 70 КК.

При призначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК, суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону, що призвело до неправильного застосування кримінального.

Так, суд цій засудженій призначив за ч. 1 ст. 365 КК покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки та зі штрафом у розмірі 4300 грн. Між тим, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК, остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки, тобто без додаткового покарання у виді штрафу, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 72 КК.

Згідно з цими вимогами і правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у п. 22 постанови його Пленуму "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) , якщо за злочини, що входять до сукупності, призначені різного виду додаткові покарання, то вони мають бути зазначені у вироку з наведенням відповідних розмірів та строків і при призначенні остаточного покарання, оскільки виконуються самостійно.

Поза увагою суду залишилось й те, що згідно з ч. 1 ст. 75 КК звільнення від відбування покарання у виді штрафу кримінальним законом не передбачено.

З огляду на таке судові рішення щодо ОСОБА_5 не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа щодо неї - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду в разі, якщо винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які її засуджено цим вироком, буде доведено, покарання їй належить призначити з дотриманням вимог ст. 65 КК і з урахуванням положень статей 70, 72 КК.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покарання, зокрема із застосуванням ст. 69 КК (ОСОБА_2.) та звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК (ОСОБА_3 та ОСОБА_5.), то, на думку колегії суддів, у касаційній скарзі про це переконливих доводів не наведено.

Тому у цій частині касаційну скаргу прокурора не може бути задоволено.

Не підлягає задоволенню у повному обсязі касаційна скарга захисника засудженої ОСОБА_2, у якій він просить звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Місцевий суд у вироку врахував усі пом'якшуючі покарання цієї засудженої обставини і позитивні дані про її особу, з якими захисник пов'язує свої вимоги, і покарання визначив значно більш м'яким, ніж передбачено законом.

Разом з тим, обґрунтовано врахував суд те, що ОСОБА_2 вчинила особливо тяжкий злочин і злочин середньої тяжкості, розмір завданих збитків. Тому колегія суддів не вбачає підстав для її звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Отже, призначене засудженій покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі ОСОБА_2, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Усі ці доводи про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, за апеляцією засудженої ретельно перевірив апеляційний суд і для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати і справу стосовно неї направити на новий судовий розгляд.

Ці ж вирок і ухвалу щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК 1960 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 змінити:

перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 на ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК і за цим законом призначити покарання у виді штрафу у розмірі двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк два роки, а за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 27 та ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 та ч. 1 ст. 366 КК, на підставі ст. 70 КК остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк три роки та з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої;

виключити на підставі ст. 55 КК призначення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки, і вважати її засудженою за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27 та ч. 4 ст. 358 КК, на підставі ст. 70 КК остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням згідно зі ст. 76 КК обов'язків періодично з'являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації й повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи;

замінити на підставі ст. 55 КК призначене ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки, на позбавлення права займатися діяльністю, пов'язану з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки.

Вважати їх засудженими:

ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК - на строк чотири роки із позбавленням права займатися діяльністю, пов'язану з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК - на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки із позбавленням права займатися діяльністю, пов'язану з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки. На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням згідно зі ст. 76 КК обов'язків періодично з'являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації й повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи;

ОСОБА_7 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК - на строк три роки із позбавленням права займатися діяльністю, пов'язану з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК - на строк два роки; за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із позбавленням права займатися діяльністю, пов'язану з обслуговуванням грошових коштів, на строк два роки. На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням згідно зі ст. 76 КК обов'язків періодично з'являтися у кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації й повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи.