Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Романець Л.А.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула в судовому засіданні 23 липня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого,

останній раз 26 лютого 2009 року

вироком Павлоградського міськ-

районного суду Дніпропетровської

області за ч. 1 ст. 164, ст. 72,

71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення

волі, звільненого 07 жовтня 2011 року

умовно-достроково на невідбутий строк

1 рік 3 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду від 26 лютого 2009 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за аналогічний злочин, знаючи про свій обов'язок сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей, з 17 листопада 2011 року по 20 червня 2012 року злісно ухилявся від сплати аліментів, у зв'язку з чим допустив заборгованість в сумі 9 454 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 через неправильне застосуванням кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинення злочину та особі засудженого, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд призначив ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 164 КК України, при цьому питання застосування положень ст. 69 КК України не обговорював. В результаті цього засудженому призначено невиправдано м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 164 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Щодо доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, то вони є обґрунтованими.

Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Санкція ч. 2 ст. 164 КК України, за яким засуджено ОСОБА_1, передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від двох до трьох років.

Отже, визначивши ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 164 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, місцевий суд неправильно застосував зазначений вище кримінальний закон.

Питання щодо можливості застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні покарання судом не обговорювалось.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 постановлений із порушенням п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року), у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене, та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, покарання призначити у відповідності до ст. 65 КК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.