Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Саленка В.І.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула 23 липня 2013 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за касаційними скаргами останнього та захисника ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року.

Вказаним вироком, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду в частині кваліфікації дій винуватої особи та призначеного їй покарання, засуджено

ОСОБА_2, 1976 р. н., неодноразово судимого, останній раз - 26.12.2007 за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 09.11.2010 умовно-достроково на 1 рік 1 день, громадянина України,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі;

на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 7 років 3 місяці позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_2 20.07.2011, приблизно о 3:40, поблизу буд. 13 на вул. Куйбишева у м. Сімферополі напав на ОСОБА_4 з метою заволодіння її майном, а у відповідь на спротив - декілька разів вдарив потерпілу ножем у обличчя та передпліччя, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

У касаційних скаргах захисника та засудженого порушується питання про скасування вказаних рішень з направленням справи на новий судовий розгляд через недоведеність винуватості останнього у вчиненні злочину, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які підтримали свої скарги, та думку прокурора, який просив залишити без зміни оскаржені рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого в даній справі, сама по собі є підставою для скасування чи зімни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України, в апеляційному порядку.

Твердження захисника та засудженого про недоведеність винуватості останнього є безпідставним, оскільки протилежний висновок суду в цій частині ґрунтується, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такий висновок відповідає показанням потерпілої ОСОБА_4, даним проколів про впізнання нею обвинуваченого та очної ставки між ними, показанням свідка ОСОБА_5 про виявлення ним ОСОБА_2 поблизу від місця злочину через незначний проміжок часу після його вчинення.

Суд обґрунтовано відкинув показання свідків, допитаних за клопотанням засудженого та захисника, як недостовірні, оскільки вони непослідовні та суперечливі й спростовані вищезазначеними доказами тощо.

Крім того, в цих показаннях йдеться про перебування засудженого у день вчинення злочину в іншому, а не в тому місті, про яке показав сам ОСОБА_2

До того ж, оскаржуючи вирок в апеляційному порядку, засуджений просив перекваліфікувати його дії на ст. 186 КК України, тобто - не оспорював сам факт відкритого заволодіння майном потерпілої.

Покарання призначено у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та особи неодноразово судимого ОСОБА_2 та є справедливим.

Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, а його вмотивована ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги останнього та захисника ОСОБА_3 - без задоволення.