Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів: Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 18 липня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 4 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 листопада 2012 року щодо нього.

Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 4 вересня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11.08.2004 року за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі, звільненого постановою Маневицького районного суду Волинської області від 16.09.2010 року умовно - достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 10 місяців 25 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 11 серпня 2004 року та остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 2 листопада 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 16 червня 2012 року, приблизно о 16 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, по АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків наніс потерпілій ОСОБА_2 декілька ударів руками по голові та різним частинам тіла, умисно спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити йому покарання призначене судом. Посилається на ту обставину, що при призначенні покарання не було враховано те, що він вину визнав, розкаявся, відшкодував збитки, має на утриманні двох дітей та ту обставину, що потерпіла сама спровокувала конфлікт.

Потерпіла ОСОБА_2 у заяві просить пом'якшити засудженому покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і вони у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 за вчинення злочину середньої тяжкості, з урахуванням даних про його особу, прийшов до правильного висновку про те, що таке покарання необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Як убачається з вироку, судом при призначенні покарання засудженому враховано вимоги ст. 71 КК України, характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який раніше судимий, злочин вчинив у період умовно - дострокового звільнення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, вину визнав, розкаявся, характеризується позитивно та на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей. При призначенні покарання ОСОБА_1 судом також враховано ту обставину, що злочин був ним вчинений у стані алкогольного сп'яніння.

На вимогу ст. 377 КПК України, при перегляді справи апеляційним судом, належним чином перевірені викладені в апеляції потерпілої доводи та прийнято рішення з наведенням у ньому докладних мотивів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не виявлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України (в ред. 1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Вирок Іваничівського районного суду Волинської області від 4 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 2 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.