Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Григор'євої І.В.,

за участю прокурора Піх Ю.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 липня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2013 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом (з урахуванням внесених виправлень додатковою ухвалою від 04 лютого 2013 року),

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Бєстяха Орджонікідзенського району Якутії Російської Федерації, мешканця м. Києва (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 124 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01.15 год., знаходячись поблизу будинку № 1 по вул. Гагаріна в с. Шпитьках Києво-Святошинського району Київської області, під час бійки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_3, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно завдав останньому чотирьох ударів ножем (у груди, поперек, ліву ногу), заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_3 помер у той же день о 14.00 год.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального та м'якістю призначеного засудженому покарання. При цьому стверджує, що місцевий суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 121 КК на ст. 124 КК, з чим безпідставно погодився апеляційний суд, ухвала якого за наслідками розгляду апеляції прокурора не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Проте, цих вимог кримінально-процесуального закону судом під час постановлення вироку дотримано не було, адже його мотивувальна частина істотно суперечить формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним, що вплинуло на правильність застосування кримінального закону і визначення міри покарання.

Так, місцевий суд у вироку визнав, що ОСОБА_1 під час бійки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_3, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно завдав останньому чотирьох ударів ножем, заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Між тим, на підставі аналізу досліджених доказів, мотивуючи кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ст. 124 КК, місцевий суд в іншій частині вироку зазначив зовсім відмінні обставини. Зокрема вказав, що засудженому група з десяти невідомих осіб наносила тілесні ушкодження, тобто вчиняла щодо ОСОБА_1 суспільно-небезпечне посягання. Тому він, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно заподіяв тяжкої шкоди потерпілому, яка не відповідала суспільній небезпечності посягання та обстановці захисту. Засуджений тікав від цієї групи осіб, уникаючи вказаного посягання, але його наздогнали і продовжили бити.

Отже, з цих обставин не убачається того, чи входив потерпілий у групу з десяти невідомих осіб, і яке саме суспільно-небезпечне посягання стосовно ОСОБА_1 він вчиняв, що призвело до дій останнього у відповідь. Не убачається цього і з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Тобто, у вироку відсутнє обґрунтування знаходження засудженого у стані оборони від дій потерпілого. Натомість встановлено, що бійка відбулась лише між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, та під час цієї бійки ножові поранення (чотири) отримав лише останній.

У свою чергу апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погоджуючись з кваліфікацією дій засудженого за ст. 124 КК, обгрунтував свої висновки тим, що за показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших у ОСОБА_1 не було ніяких конфліктних стосунків з потерпілим і мотиви завдати йому тілесних ушкоджень були відсутні, що істотно суперечить формулюванню обвинувачення, визнаного судом доведеним. Таким чином зі змісту ухвали апеляційного суду не вбачається переконливих підстав, через які апеляцію прокурора стосовно неправильної кваліфікації діяння засудженого визнано необґрунтованою, що є порушенням вимог ст. 377 КПК 1960 року.

З огляду на таке вирок місцевого суду і ухвала апеляційного (зокрема і додаткова ухвала від 04 лютого 2013 року) підлягають скасуванню на підставі ст. 398 КПК 1960 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справа - направленню на новий судовий розгляд (оскільки прокурор в апеляції не просив апеляційний суд постановити свій вирок).

Під час нового судового розгляду справи належить ретельно дослідити усі наявні докази, дати їм належну оцінку з урахуванням положень ст. 36 КК, перевірити доводи сторони обвинувачення і захисту та ухвалити у справі законне і обґрунтоване рішення.

Якщо під час цього розгляду суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні більш тяжкого злочину, який йому інкриміновано, то призначене покарання за цим вироком слід визнати м'яким.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2012 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 24 січня і 04 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.