5-2791км13 Про таємне викрадення майна з проникненням до житла, та розбій, скоєні за попередньою змовою групою осіб у стані алкогольного сп'яніння - 16.07.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 липня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року.

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Горлівки Донецької області (АДРЕСА_1), громадянина України, неодноразово судимого - востаннє за вироком від 15 грудня 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, звільненого 23 серпня 2007 року від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк покарання один рік три дні,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки шість місяців, за ч. 2 ст. 187 КК - на строк дев'ять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк дев'ять років три місяці з конфіскацією майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Брянки Луганської області, мешканця м. Горлівки Донецької області (АДРЕСА_2), громадянина України, неодноразово судимого - востаннє за вироком від 14 серпня 2007 року за ч. 1 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, звільненого 10 квітня 2008 року за відбуттям строку покарання,

за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони у стані алкогольного сп'яніння 17 грудня 2008 року близько 21.30 год., знаходячись у АДРЕСА_3, за попередньою змовою напали на ОСОБА_4, били її та душили, чим застосували насильство, небезпечне для життя і здоров'я останньої, після чого заволоділи її майном на суму 1040 грн.

Крім того ОСОБА_1 27 грудня 2008 року близько 20.00 год. за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проник в квартиру АДРЕСА_4, звідки повторно викрав майно ОСОБА_6 на суму 1440 грн.

15 серпня 2009 року близько 15.00 год. ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння проник в квартиру АДРЕСА_5, звідки повторно викрав майно ОСОБА_7 на суму 388 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 (з урахуванням внесених у скаргу змін під час касаційного розгляду справи), просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного в частині його й ОСОБА_2 засудження за ч. 2 ст. 187 КК скасувати та направити справу на нове розслідування. Вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, вказує, що вчинив стосовно ОСОБА_4 грабіж, а не розбій, зазначає, що ОСОБА_2 у цьому участі не брав, а усі його заяви та клопотання з цього приводу проігноровані та не перевірені. Крім того, зазначає, що на досудовому слідстві з боку працівників міліції до нього застосовувалися недозволенні методи, його примушували підписувати протоколи з показаннями, які не відповідали дійсності. Також скаржник стверджує, що на цій стадії провадження у справі було порушено його право на захист, оскільки йому не було надано захисника. Посилається ОСОБА_1 й на те, що у матеріалах справи відсутній звукозапис протоколу судового засідання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати та направити справу на нове розслідування. Стверджує, що він не вчиняв розбій з ОСОБА_1, який на досудовому слідстві обмовив його у зв'язку з психічним і фізичним тиском з боку працівників міліції. Вважає, що матеріали справи сфальсифіковані та у них відсутні документи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених на підтримання касаційних скарг, прокурора, котрий заперечував проти їх задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

З касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 (з урахуванням внесених у скаргу змін під час касаційного розгляду справи) убачається, що він не заперечує доведеності вини і правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК в частині засудження за крадіжки майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також визнає себе винуватим у вчиненні щодо ОСОБА_4 грабежу з іншою особою (не ОСОБА_2.).

Між тим, на думку колегії суддів, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбою стосовно ОСОБА_4 суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 334 КПК 1960 року.

Докази, покладені в основу вироку, зібрані з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а тому є належними і допустимими.

У вироку місцевий суд ретельно проаналізував усі докази обвинувачення і захисту, зокрема показання потерпілої, і обґрунтовано визнав достовірними ті з них, де ОСОБА_4 викриває засуджених у вчиненні щодо неї розбою, оскільки ці її показання узгоджуються з іншими доказами. Зокрема, потерпіла під час відповідної слідчої дії упізнала ОСОБА_2 й ОСОБА_1 як осіб, що вчинили стосовно неї розбій, вказала на це під час очної ставки з останнім.

За даними Горлівської міської лікарні № 2 ОСОБА_4 було доставлено 17 грудня 2008 року о 23.45 год. у травмпункт з діагнозом: струс головного мозку, закритий перелам кісток носу, стискання гортані.

Таким чином, кваліфікація діяння засуджених за ч. 2 ст. 187 КК є правильною.

Місцевим судом перевірено причини зміни потерпілою показань під час судового засідання і зроблено обґрунтований висновок, що це відбулося у зв'язку з тиском на неї з боку невідомих осіб (потерпіла у зв'язку з цим тиском заявила суду, що побоюється за своє здоров'я), тобто вимушено.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що він не міг вчинити 17 грудня 2008 року злочину щодо ОСОБА_4, оскільки перебував у лікарні в іншому місті, є безпідставними. Як правильно зазначено у вироку, за довідкою Міської лікарні № 2 м. Єнакієве ОСОБА_2 було виписано з лікарні у цей день о 09.00 год. (за його настійливою вимогою), тоді як злочин щодо потерпілої було вчинено у м. Горлівці того ж дня о 21.30 год. Тобто, враховуючи незначну відстань між цими містами (30 км), виписка засудженого з лікарні вранці, не виключала його участі у злочині ввечері.

Що стосується доводів засуджених про застосування до них недозволених методів під час досудового слідства з метою домогтися визнання вини у злочині, якого вони не вчиняли, і до ОСОБА_4 для їх обмови з її боку, то вони також перевірялися місцевим судом і не знайшли свого підтвердження.

Заяви засуджених і потерпілої про це були предметом ретельної перевірки незалежної від органів внутрішніх справ установи - прокуратури Центрально-Міського району м. Горлівки, якою вмотивованими постановами від 19 березня 2010 року та 18 березня 2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Центрально-Міського районного управління УМВС України в Донецькій області за відсутністю у їх діях складу службових злочинів.

Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про порушення під час досудового та судового слідства їх права на захист, адже захисники у них з'явились тоді, коли вони цього забажали. А під час досудового слідства вони від права мати захисника відмовилися, про що свідчать наявні у матеріалах справи заяви засуджених.

Колегія суддів не убачає жодних істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону (на які посилаються засуджені) під час судового розгляду справи.

Усі ці доводи засуджених, а також доводи про неповноту й необ'єктивність досудового та судового слідства, порушення процесуального та матеріального права, неналежну оцінку доказів обвинувачення, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, за апеляцією засуджених ретельно перевірив апеляційний суд і для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року.

Що стосується відсутності у справі (пошкодження) деяких документів, то це відбулося згідно з висновками службової перевірки вже після апеляційного розгляду справи, а тому не впливає на законність і обґрунтованість прийнятих у ній рішень. До того ж усі вони відновлені у копіях, крім явки ОСОБА_1 з повинною.

Покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та особам засуджених, воно є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального, які б тягли за собою скасування або зміну судових рішень у справі, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 19 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а їх касаційні скарги - без задоволення.