Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Донця О.Є.

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, Головного державного інспектора Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області Полякова Є.Ю. про визнання дій неправомірними, скасування постанови, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, Головного державного інспектора Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області Полякова Є. Ю. про скасування припису Головного державного інспектора Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області Полякова Є.Ю. від 15.01.13 №1 та постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 25.01.13 №3.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень відповідачів як таких, що прийняті на підставі хибних висновків акту перевірки про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 законодавства у сфері містобудування в частині експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 09 квітня 2014 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Головного державного інспектора Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області Полякова Євгена Юрійовича від 15.01.13 №1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил; визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 25.01.13 №3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 09 квітня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належать квартири № 1, 2, 3 житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність (магазин "Жіночі брюки") за адресою АДРЕСА_1.

У січні 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт перевірки від 15.01.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині здійснення перебудування квартир № 1, 2, 3 в житловому будинку АДРЕСА_1 та експлуатації зазначених квартир без прийняття в експлуатацію.

За результатами перевірки головним державним інспектором Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області Полякова Є.Ю. винесено припис від 15.01.2013 №1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким від позивача вимагалось зупинити експлуатації вказаного об'єкта.

25.01.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на підставі акту перевірки та вказаного припису прийнята постанова №3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на позивача накладено штраф у розмірі 103230,00 грн.

Вважаючи припис від 15.01.2013 №1 та постанову від 25.01.2013 №3 протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) передбачає відповідальність за порушення у сфері містобудування лише для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Оскільки позивач здійснює експлуатацію квартир як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, суд першої інстанції дійшов висновку, що Інспекцією безпідставно застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 санкції за експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що квартири № 1, 2, 3 в житловому будинку АДРЕСА_1 використовуються як магазин саме ФОП ОСОБА_2, а тому відповідно до статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єктом відповідальності за порушення містобудівельних норм у даному випадку є саме особа, яка експлуатує або використовує не введений в експлуатацію об'єкт будівництва, тобто, позивач.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 використовується як магазин саме ФОП ОСОБА_2 Так, зі Свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_1 від 21.05.2012 року, виданого ФОП ОСОБА_2 вбачається, що вона здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1; наданими Інспекцією ДАБК у Миколаївській області фотознімками, здійсненими під час проведення перевірки, також підтверджується факт того, що за вказаною адресою розташований магазин "Жіночі брюки", де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 Факт здійснення в окремій кімнаті квартири АДРЕСА_1 підприємницької діяльності позивачем не заперечується.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про той факт, що суб'єктом відповідальності за порушення містобудівельних норм у даному випадку є саме особа, яка експлуатує або використовує не введений в експлуатацію об'єкт будівництва.

Поряд з цим, за змістом позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, додаткових пояснень, позивач вказує, що жодних робіт з реконструкції або перепланування квартир за адресою АДРЕСА_1 після 2009 року не проводилось.

Тобто, позивач фактично заперечує факт порушення нею вимог частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині здійснення перебудування квартир № 1, 2, 3 в житловому будинку АДРЕСА_1 та експлуатації зазначених квартир без прийняття в експлуатацію.

Оцінки факту наявності чи відсутності зазначеного порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті не надано.

Також, у апеляційній та касаційній скаргах позивач вказує на невірне визначення Інспекцією категорії складності об'єкта будівництва - квартир № 1, 2, 3 в житловому будинку АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Зважаючи на те, що перебудування квартир за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, колегія суддів суду апеляційної інстанції вказала на наявність у посадових осіб Інспекції ДАБК у Миколаївській області права на визначення категорії складності об'єкта будівництва.

Водночас, колегія суддів вказує, що наявність у Інспекції права на визначення категорії складності об'єкта будівництва жодним чином не презумує правомірність прийнятого рішення щодо категорії складності об'єкта будівництва, як єдиного вірного.

У справі, що розглядається, позивач вказує, що спірний об'єкт будівництва відноситься до ІІ категорії складності, на підтвердження чого посилається на довідку-обґрунтування категорійності складності об'єкта по АДРЕСА_1, видану директором ТОВ "Миколаївкомундорпроект".

Зазначена довідка не взята судом апеляційної інстанції до уваги з мотивів, що зазначене товариство не є експертною організацією, що має відповідний сертифікат та може проводити відповідні експертні дослідження.

Поряд з цим, за змістом статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено проведення експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на передчасність висновку суду апеляційної інстанції щодо достатності встановлених у справі обставин справи для визначення категорії складності спірного об'єкта будівництва.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, зважаючи на недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду 09 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судам при новому розгляді необхідно дослідити факт наявності чи відсутності порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині здійснення перебудування квартир № 1, 2, 3 в житловому будинку АДРЕСА_1 та експлуатації зазначених квартир без прийняття в експлуатацію. Також, судам необхідно надати належну оцінку доводам позивача щодо категорії складності спірного об'єкта будівництва у розрізі з доводами Інспекції.

Керуючись статями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 09 квітня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.