Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Григор'євої І.В.,

за участю прокурора Піх Ю.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 липня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця смт Привітного Криворізького району Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК (в редакції від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки сім місяців вісім днів із позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, на строк два роки.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, являючись майором податкової міліції і будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, обіймаючи посаду начальника відділення розкриття злочинів у базових галузях економіки відділу податкової міліції Південної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, за невиконання своїх службових обов'язків (за незапобігання та невиявлення фактів ухилення від сплати податків ПП "Інгулець ЛТД", непроведення перевірок для цього, нездійснення оперативного контролю й оперативної роботи за діяльністю згаданого підприємства в частині сплати податків та у підсумку за непорушення кримінальної справи за виявленими податковою міліцією фактами ухилення директора підприємства від сплати податків до бюджету) в автомобілі біля будинку № 34 по просп. Перемоги у м. Кривому Розі 14 травня 2009 року отримав від директора ПП "Інгулець ЛТД" ОСОБА_2 хабар у розмірі 3000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України відповідало 22 860 грн.

У касаційній скарзі (з урахуванням доповнень до неї) прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий розгляду зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому скаржник стверджує, що місцевий суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 368 КК і у зв'язку з цим призначив м'яке покарання без позбавлення засудженого спеціального звання "майор міліції". Крім того, на його думку покарання ОСОБА_1 призначене з порушенням положень ст. 73 КК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК (в редакції від 05 квітня 2001 року), суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст. 334 КПК 1960 року.

Як убачається з вироку, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 368 КК (в редакції від 05 квітня 2001 року), як одержання хабара, поєднане з його вимаганням, адже з показань ОСОБА_2 убачається, що хабар він дав для того, щоб не мати справ з податковою службою і за не притягнення його до кримінальної відповідальності, чим йому погрожував ОСОБА_1, який входив у склад службових осіб податкової інспекції, які перевіряли господарську діяльність ПП "Інгулець ЛТД".

У таких випадках вимога хабара за вчинення (невчинення) з використанням службового становища таких дій, які спрямовані на задоволення незаконних (протиправних) інтересів хабародавця, не може розглядатися як вимагання хабара.

Правильно встановив місцевий суд і те, що не знайшло свого підтвердження отримання ОСОБА_1 хабара у сумі 6000 дол. США, адже про це стверджував лише ОСОБА_2, показання якого у цій частині не узгоджуються з іншими доказами у справі, які було досліджено в судовому засіданні.

Усі ці доводи про неправильну кваліфікацію дій засудженого, неналежну оцінку доказів обвинувачення, аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, за апеляцією прокурора ретельно перевірив апеляційний суд і для їх спростування у своїй ухвалі навів відповідні аргументи з дотриманням вимог ст. 377 КПК 1960 року.

Покарання ОСОБА_1, призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому та особі засудженого, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується доводів прокурора про порушення місцевим судом положень ст. 73 КК при призначенні засудженому покарання (воно призначено і у днях), то хоча це порушення є наявним, але, на думку колегії суддів, воно не є істотним у даному випадку, тобто таким, що тягне за собою зміну або скасування судових рішень.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги за наведеними у ній доводами не вбачається.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.