Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 липня 2013 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 212, 53 КК України до штрафу у розмірі 140924 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 395 708 грн. з позбавленням права обіймати певні посади, які пов'язані з веденням фінансово-господарської звітності та займатись підприємницькою діяльністю строком 1 рік з конфіскацією всього належного йому майна.

- за ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 2 395 708 гривень з позбавленням права обіймати певні посади, які пов'язані з веденням фінансово-господарської звітності та займатись підприємницькою діяльністю строком на 1 рік з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він будучи фізичною особою-підприємцем зареєстрованим за адресою свого фактичного проживання: АДРЕСА_1. у період з 14 квітня по 30 вересня 2011 року займався підприємницькою діяльністю. Внаслідок чого у ОСОБА_2 виникли податкові зобов'язання, однак він в порушення норм податкового законодавства занизив податкові зобов'язання та завищив податковий кредит, внаслідок чого ухилився від сплати до державного бюджету ПДВ на загальну суму 2 395 705 грн., що є особливо великим розміром.

Крім того ОСОБА_2 переслідуючи мету зменшення зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість, достовірно знаючи про податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке виникло в квітні-травні 2011 року на загальну суму 1864 588, 33 грн., внаслідок продажу товарів, склав документ державної податкової звітності - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2011 року з додатком №5 до нього, в які умисно вніс неправдиві відомості, і збільшив при цьому податковий кредит по контрагентах, який не підтвердив податковими накладними. Відповідно фактична сума ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету складала в травні 2011 року - 1 864 588, 33 грн., в результаті чого встановлено заниження ОСОБА_2 загальної суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за квітень - травень 2011 року в розмірі 1 863 509, 33 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

В касаційній скарзі прокурор просить судове рішення змінити, вказуючи на неправильне застосування кримінального закону, а саме ст. 53 КК України та просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 850 000 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та вважає судове рішення законним та обгрунтованим, пояснення захисника, який погодився з доводами касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій в касаційному порядку не оспорюються.

Законом України від 15 листопада 2011 року № 4025-VІ (4025-17) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності", що набрав чинності із 17 січня 2012 року, до ч. 3 ст. 212 КК України внесено зміни, згідно з якими основним покаранням замість позбавлення волі визначено штраф у розмірі від 15 000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому суд обґрунтовано застосував положення ст. 5 КК України і призначив ОСОБА_2 покарання у виді штрафу.

При цьому, визначаючи розмір штрафу суд врахував положення ч. 2 ст. 53 КК України відповідно до яких розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією частини статті Особливої частини цього Кодексу.

Зважаючи на вищенаведене призначене ОСОБА_2 покарання відповідає положенням ст. 65 КК України, а тому колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року України п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.