Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І., суддів:Суржка А.В., Кравченка С.І.,за участю прокурора Саленка І.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 липня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Ладижинського міського суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2012 року.

Вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше судиму: 18.12.2009 року Ладижинським районним судом за ч. 1 ст. 213 КК до покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.;

29 грудня 2011 року Ладижинським районним судом за 2 ст. 213 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,-

засуджено за ч.2 ст. 213 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 25500 грн.

Відповідно до ст.ст. 5, 72, ч.5 ст. 53 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі, яке призначено за вироком Ладижинського районного суду від 29 грудня 2011 року замінено на штраф у розмірі 24888 грн.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання призначеного новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді штрафу в сумі 34000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнана винною в тому, що вона всупереч вимогам Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , не являючись суб'єктом підприємницької діяльності здійснювала операції з брухтом металів. Зокрема: 27 квітня 2012 року ОСОБА_5 незаконно прийняла від ОСОБА_6 брухт чорних металів масою 14 кг., сплативши йому за це 19 грн.; 27 квітня 2012 року близько 17 год. ОСОБА_5 прийняла від ОСОБА_7 брухт металу масою 13 кг., сплативши 21 грн.; 30 квітня 2012 року прийняла від ОСОБА_8 брухт металу масою 20 кг. сплативши 32 грн..

Під час огляду господарства ОСОБА_5 було виявлено та вилучено металеві ваги та брухт чорних металів загальною вагою 1150 кг.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_5 неправильно застосував ст. 71 та 72 КК, оскільки можливість переведення судом покарання у виді обмеження волі в покарання у виді штрафу під час нового розгляду справи не передбачена.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який вона засуджена та правильності кваліфікації її дій за ч.2 ст. 213 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, визначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_5 раніше була засуджена за ч.2 ст. 213 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Новий злочин ОСОБА_5 вчинила під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком. Тому рішення суду про необхідність призначення їй покарання за сукупністю вироків відповідає вимогам закону.

Призначаючи покарання за новим вироком суд також дав належну оцінку тим обставинам, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності" від 15 листопада 2011 року (4025-17) із санкції ч.2 ст. 213 КК України виключено такий вид покарання як обмеження волі. При цьому відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону зазначено, що у випадку якщо особи, які відповідно до ст. 75 КК України були звільнені від покарання у виді виправних робіт, обмеження чи позбавлення волі, призначеного їм за вчинення злочинів, за які за цим законом передбачається встановлення основного покарання лише у виді штрафу, продовжують виконувати покладені на них судом обов'язків. Таким чином, можливість приведення вироку у відповідність вимогам закону відповідно до ст. 5 КК України, крім випадків передбачених ч.2 ст. 78 КК України, в окремому порядку не передбачена. Тому рішення суду першої інстанції про необхідність зниження ОСОБА_5 призначеного їй раніше покарання у виді обмеження волі до штрафу із застосуванням правил, встановлених ст. 72 КК України також є правильним.

При призначенні покарання в такому порядку судом не було погіршено становище засудженої, оскільки покарання у виді штрафу є більш м'якшим у порівнянні з обмеженням волі, а призначене ОСОБА_5 остаточне покарання відповідає положенням ст. 65 КК України.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповідь на всі доводи, викладені в апеляційний скарзі, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені по справі судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Вирок Ладижинського міського суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.