Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Крещенка А.М., суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В., за участю прокурора Сіротіної Н.О., захисника ОСОБА_8

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 липня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2012 року.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 29 травня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2012 року вирок місцевого суду змінено. Перекваліфіковано дії засудженого з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначено за цим законом покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49; п. 2 ч. 2 ст. 106; ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В іншій частині вирок залишено без зміни.

За вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 3 лютого 2007 року, приблизно о 0.30 годині, знаходячись на АДРЕСА_1 в ході сварки з ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, за допомогою дерев'яної бити, умисно заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер 5 лютого 2007 року.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено, із зазначенням того, що "висновок суду, викладений у вироку, про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_6, розмахуючи битою, нанісши нею випадково, з прикладанням незначної сили удар в голову ОСОБА_7, не передбачав можливості настання таких наслідків, що призвели до смерті потерпілого, хоча повинен і міг їх передбачити, тобто вчинив вбивство через необережність внаслідок злочинної недбалості".

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально - процесуального закону. При цьому, посилається на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, що призвело до звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора Василюк О.С. просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора, без задоволення, як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, думку захисника, який просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судове рішення без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, в тому числі при необхідності і шляхом проведення судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляції залишаються без задоволення, зазначити підстави, через які вони визнані необґрунтованими.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

У апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності юридичної кваліфікації дій засудженого, просив вирок суду змінити, вказавши як обставину, що обтяжує покарання засудженого -вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

У апеляційних скаргах засуджений та його захисник оспорювали висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи і щодо доведеності його винності у вчиненні злочину, за який його засуджено. При цьому посилалися на конкретні матеріали справи, зазначаючи, що достовірних доказів, які б підтверджували його вину по справі не зібрано, вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Однак, викладені в апеляціях доводи суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином, і не дав на них обґрунтованої відповіді.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд під час розгляду апеляцій засудженого, захисника та прокурора дійшов висновку про те, що місцевим судом, при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, помилково кваліфіковано дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, в зв'язку з чим дії засудженого було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 119 КК України.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6, апеляційний суд виходив з того, що, на його думку, висновок суду першої інстанції про винність засудженого у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, зроблений внаслідок неправильної оцінки фактичних обставин справи.

Пославшись фактично на ті ж докази, що й суд першої інстанції, апеляційний суд зробив висновок, що засуджений не передбачав можливості настання таких наслідків, що призвели до смерті потерпілого, хоча повинен і міг їх передбачити, тобто вчинив вбивство через необережність внаслідок злочинної недбалості, в зв'язку з чим його дії підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України.

Таким чином, апеляційний суд без проведення судового слідства наявним у справі доказам дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, хоча безпосередньо доказів не досліджував, що згідно із ст. 362 КПК України, а також роз'ясненнями, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, є неприпустимим.

За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з усіма вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Інші доводи касаційної скарги підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.