Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Крещенка А.М., суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В., за участю прокурора Сорокіної О.А., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 липня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Галицького районного суду Івано - Франківської області від 15 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 2 жовтня 2012 року.

Постановою Галицького районного суду Івано - Франківської області від 15 червня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296; ч. 2 ст. 350; ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, із закриттям провадження у кримінальній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 2 жовтня 2012 року постанову місцевого суду змінено - виключено з тексту постанови посилання суду на п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України. В решті постанову залишено без змін.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він умисно наніс побої та заподіяв середньої тяжкості тілесне ушкодження громадянинові, який виконував свій громадський обов'язок - депутатові Рогатинської міської ради ОСОБА_6, у зв'язку з його депутатською діяльністю, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинивши вказані дії групою осіб, а також умисно наніс середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не

є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я.

Так, 15 липня 2008 року відбувалося засідання дванадцятої сесії Рогатинської

міської ради Івано-Франківської області, одним із питань якого було надання

погодження на проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки площею 2,1967 га, яка знаходиться за межами населеного пункту м. Рогатина Рогатинської міської ради по вул. Д. Галицького, 14а, та передачі її для обслуговування виробничих споруд ВАТ "Рогатинпісок", акціонером та головою спостережної ради якого являється ОСОБА_5 При обговоренні даного питання ОСОБА_6, який на той час був депутатом Рогатинської міської ради, висловив міркування щодо недоцільності виділення даної земельної ділянки ВАТ

Рогатинпісок". Дізнавшись про виступ ОСОБА_6, ОСОБА_5, 23 липня

2008 року, приблизно о 18.00 годині, будучи в приміщенні фотосалону "Коніка", що на площі Роксолани, 6 в м. Рогатині, де на той час перебував ОСОБА_6 зі своєю дружиною, викликав його на вулицю. Під час розмови, будучи роздратованим активною позицією ОСОБА_6, як депутата, щодо питання виділення земельної ділянки ВАТ "Рогатинпісок", в грубій формі наказав йому не втручатись у справи ВАТ "Рогатинпісок". Після цього, діючи умисно, наніс потерпілому удари руками у голову та ліву руку, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення та легкі тілесні ушкодження.

Крім цього, 17 грудня 2008 року, ОСОБА_5, діючи умисно, у групі з

особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, приблизно о 14.00 годині, перебуваючи неподалік будинку № 18, що на площі Роксолани у м. Рогатині, будучи у громадському місці, підійшли до ОСОБА_7, який вийшов з приміщення Рогатинського відділення банку "Надра". При цьому ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства та оточуючих, що супроводжувалось особливою зухвалістю в громадському місці, діючи умисно, безпричинно наніс потерпілому удари кулаками в обличчя,

спричинивши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що

викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент

спричинення. Після цього, ОСОБА_5, діючи спільно з іншими особами,

продовжував наносити ОСОБА_7 удари руками та ногами в різні ділянки тіла і

голови, спричинивши останньому сильний фізичний біль.

У касаційній скарзі прокурор просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що суд, застосовуючи Закон України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) та звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, в порушення вимог ст. ст. 248, 282 КПК України, належним чином не мотивував постанову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. "в" ст. 1 цього ж Закону звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, а також особи, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності Законом про амністію мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинив злочини середньої тяжкості до дня набрання чинності Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) , оскільки вказаний закон набрав чинності 26 грудня 2008 року, як дати його опублікування, має на утриманні трьох малолітніх дітей, відносно яких він не позбавлений батьківських прав, просив суд застосувати до нього акт амністії, для чого немає законодавчо передбаченої заборони.

При цьому наявність у ОСОБА_5 малолітніх дітей, відносно яких він не позбавлений батьківських прав, підтверджена довідкою Управління служби у справах дітей Рогатинської районної державної адміністрації від 14 червня 2012 року та наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про їх народження.

Отже, відповідно до вимог статей 1, 6 згаданого Закону суд був зобов'язаний закрити справу щодо ОСОБА_5 у зв'язку з актом амністії, оскільки це є обов'язком суду.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про те, що суд не вирішив питання про склад злочину та винність особи у його учиненні, є необґрунтованими, оскільки у постанові є посилання на злочин, в якому обвинувачено ОСОБА_5, і наведено їх юридичну кваліфікацію.

У свою чергу прокурор у касаційній скарзі також не заперечив обґрунтованості притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності і правильності кваліфікації його злочинних дій.

Незгода прокурора з обґрунтуванням прийнятого судом рішення при тому, що воно є по суті правильним, не може бути підставою в цьому випадку для його скасування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент розв'язання клопотання ОСОБА_5 про застосування до нього амністії жодних сумнівів та підстав щодо незастосування вказаного Закону (660-17) до ОСОБА_5 у суду не було.

Також судом було враховано й позицію прокурора, який брав участь у розгляді справи та не заперечував проти застосування до ОСОБА_5 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог Закону потерпілим було роз'яснено, що закриття справи відбувається за нереабілітуючими підставами та не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Таким чином, у даному випадку, не викладення у мотивувальній частині постанови суду суті пред'явленого обвинувачення, а також не зазначення доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів не вплинуло на суть обвинувачення, на кваліфікацію дій засудженого й не потягло за собою винесення незаконної постанови, а тому зазначене порушення не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та не тягне безумовного скасування судового рішення.

Отже, суд не допустив істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального закону під час закриття справи стосовно ОСОБА_5 за актом амністії, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Постанову Галицького районного суду Івано - Франківської області від 15 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 2 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.