Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Крещенка А.М., суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В., за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 9 липня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, на вирок Микитівського районного суду м. Горлівки від 19 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2012 року.

Вироком Микитівського районного суду м. Горлівки від 19 квітня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше судимого вироком Микитівського районного суду м. Горлівки від 2 лютого 2011 року за ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 164 КК України на 3 роки позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, постановлено вирок Микитівського районного суду м. Горлівки від 2 лютого 2011 року виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2012 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання змінено та виключено з нього вказівку на застосування ст. 70 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними у тому, що вони 23 жовтня 2010 року, приблизно о 22 годині, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли в будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрали належне ОСОБА_8 майно на загальну суму 2330,40 грн.

Крім того, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19 листопада 2010 року, приблизно о 19.30 годині, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли до домоволодіння АДРЕСА_2, звідки таємно викрали належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 1430,58 грн.

У касаційних скаргах засуджений та захисник ставлять питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених, внаслідок суворості. Вважають, що судами не враховано в достатній мірі конкретні обставини справи та особи засуджених, в зв'язку з чим просять на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, вважаючи їх необґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також правильність кваліфікації їх дій у касаційних скаргах не оспорюються і підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка.

Що ж стосується доводів касаційних скарг про порушення щодо засуджених загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання засудженим та призначаючи їм покарання у виді позбавлення волі, яке вони мають відбувати реально, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК відноситься до тяжких злочинів. При цьому суд врахував також і особи засуджених, які посередньо характеризується, вину визнали повністю, щиросердно розкаялися, а також те, що тяжких наслідків від злочину не настало та призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Покарання, призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги засудженого та захисника, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, аналогічних доводам касаційних скарг, на кожний з них дав вичерпну відповідь.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Микитівського районного суду м. Горлівки від 19 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника - без задоволення.