5-1889к13 Про хуліганство та умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості - 09.07.2013 Прийняття

головуючого - судді Крещенка А.М., суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В., за участю прокурора Сорокіної О.А.,захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,засудженого ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 липня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами з доповненнями засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2013 року.

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 листопада 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за:

ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань, ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2013 року вирок місцевого суду, в частині призначеного засудженим покарання, скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_8 остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, визнані винними в тому, що вони 11 липня 2011 року, приблизно о 23.30 годині, в с. Озерце Ківерцівського району, за попередньою змовою між собою, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загально визначених норм моралі та поведінки, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Так, 11 липня 2011 року приблизно о 23.00 годині, на перехресті вулиць Набережної та Ковельської у м. Луцьку водій автомобіля "ВАЗ-2106", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_9 не надав перевагу у русі водієві автомобіля "Мercedes Sprinter", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_7, який рухався по головній дорозі.

Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілі "Мercedes Sprinter", в якому на місці між водієм та пасажиром зберігалась дерев'яна бита, стали переслідувати ОСОБА_9

Наздогнавши останнього біля комплексу "Озерецькі бані", ОСОБА_7 та ОСОБА_8, озброївшись битою, вибігли з автомобіля та стали умисно наносити удари водієві ОСОБА_9

При цьому ОСОБА_8 дерев'яною битою наніс ОСОБА_9 три удари по тулубу і руці, умисно завдав нею двох ударів по автомобілю, а ОСОБА_7 у свою чергу умисно наніс потерпілому два удари кулаком в обличчя та не менше трьох ударів ногами по тулубу.

Коли із автомобіля "ВАЗ-2106" вибігла пасажир ОСОБА_10 та намагалась захистити потерпілого, ОСОБА_8 умисно наніс удар їй кулаком в обличчя.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_9 було заподіяно закритий перелом п'ясної кістки правої кисті без зміщення, а ОСОБА_10 - подвійний перелом нижньої щелепи, які, відповідно, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

У касаційних скаргах з доповненнями, які є аналогічними за своїм змістом, засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять вирок суду змінити в частині призначеного їм покарання та застосувати до них ст. 75 КК України, звільнивши від призначеного покарання з випробуванням. Вважають, що судом не враховано конкретні обставини справи та в повному обсязі дані їх особу.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити засудженому ОСОБА_7 покарання не пов'язане із позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених та захисника та просив залишити судові рішення без зміни, захисників та засудженого ОСОБА_7, які підтримали касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засуджених та захисника задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у інкримінованих ним злочинах ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених в судовому засіданні доказах та в касаційних скаргах не заперечуються.

Дії засуджених за ч. 4 ст. 296; ОСОБА_8 ще і за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється у касаційних скарзі.

Що ж стосується доводів касаційних скарг засуджених та захисника про порушення щодо засуджених загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Згідно ст. 365 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах поданої апеляції.

Як убачається з вироку апеляційного суду, кримінальна справа розглядалась за апеляцією прокурора, в якій він порушував питання, в тому числі, й про скасування вироку місцевого суду в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій в разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Апеляційний суд дотримався положень ст.ст. 365- 366, 378 КПК України при розгляді поданої прокурором апеляції на вирок суду першої інстанції, а постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.ст. 332- 335 КПК України.

Так, апеляційний суд правильно зазначив про необхідність призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання необхідного й достатнього для їх виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі яке вони мають відбувати реально.

Як убачається, щодо призначеного судом першої інстанції із застосуванням ст. 75 КК України покарання засудженим, то апеляційний суд визнав його м'яким, таким, що не відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, та задовольнив апеляцію прокурора в цій частині.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, яке вони мають відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про обрання покарання засудженим, які раніше не судимі, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вину визнали повністю та щиро розкаялися у вчиненому, характеризується позитивно, відшкодували завдану злочином шкоду, апеляційний суд виходив не лише з характеру і ступеня тяжкості вчиненого, але й відповідно до ст.ст. 65, 66 КК України урахував всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання засуджених обставини, які були встановлені судом першої інстанції та на які посилаються засуджені та захисник у касаційних скаргах.

З урахуванням, тяжкості злочину, фактичних обставин справи та особи засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення їм покарання у виді позбавлення волі, яке вони мають відбувати реально, а також, з урахуванням конкретних обставин справи, визначив покарання ближче до нижньої межі передбаченої санкцією статті закону у виді позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочинів, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засуджених та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначають засуджені та захисник у касаційних скаргах, не вбачається, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановленні вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і зокрема в частині призначеного засудженим покарання, з боку апеляційного суду не виявлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2013 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.