Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Головуючого Орлянської В.І., суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,за участю прокурора засудженого Парусова А.М., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2012 року засудженому ОСОБА_5 відмовлено у відновленні строку на касаційне оскарження вироку Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2010 року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 13 квітня 2011 року.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року постанову районного суду залишено без зміни.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_5 не навів поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, указує, що зазначені судові

рішення винесені з порушенням процесуального законодавства. Зокрема суд прийшов до неправильного висновку про те, що він пропустив строк на касаційне оскарження без поважних причин.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення касаційної скарги, думку ОСОБА_5, який просив касаційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, касаційні скарги на судові рішення, визначені в ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. Пропущений строк може бути відновлений у випадку, передбаченому ст. 353 КПК України, за клопотанням особи, яка має право на оскарження вироку, судом, який його постановив.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 був засуджений 20 грудня 2010 року вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 350 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. В апеляційному порядку справа була переглянута 13 квітня 2011 року. За результатами розгляду справи вирок змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни і в цей же день він набрав законної сили.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ОСОБА_5 подав на них касаційну скаргу, яка була зареєстрована Верховним Судом України 1 червня 2011 року і передана на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постановою судді касаційної інстанції від 14 червня 2011 року у витребуванні справи щодо ОСОБА_5 було відмовлено з причин невідповідності касаційної скарги вимогам ст. 350 КПК України, а також з ненадання засудженим належним чином завірених копій судових рішень.

9 квітня 2012 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу повторно та заявив клопотання про поновлення строків касаційного оскарження.

Постановою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2012 року у витребуванні справи за скаргою відмовлено у зв'язку з пропуском строку на касаційне оскарження і роз'яснено ОСОБА_5 право звернутися з заявою про поновлення строку до суду, який постановив оскаржуване рішення.

Постановою Гусятинського районного суду від 8 червня 2012 року строк на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_5 було відновлено, але після скасування цього рішення апеляційним судом, за результатами повторного розгляду справи в задоволенні клопотання ОСОБА_5 було відмовлено. При цьому судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_5 не навів поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження.

Разом із тим суд, відмовляючи в задоволення клопотання не дав належної оцінки доводам ОСОБА_5 про те, що належним чином завірені копії судових рішень, які він повинен був надати на вимогу суду касаційної інстанції, він отримав тільки через 158 днів після розгляду справи. Також не отримали належної оцінки доводи ОСОБА_5 про те, що перешкодою для належного оформлення касаційної скарги стала його хвороба та тривале перебування у лікувальних закладах.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів апеляційного суду на вказані обставини належної уваги не звернула та в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року не дала відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Тому викладені в касаційній скарзі доводи засудженого про допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону є обґрунтованими.

Разом із тим, враховуючи, що ці порушення можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, який слід провести з дотриманням вимог закону та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2012 року постановлену щодо постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2012 року про відмову засудженому ОСОБА_5 в поновленні строку на касаційне оскарження постановлених щодо нього судових рішень скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.