Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,за участю прокуроразахисника Таргонія О.В., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 червня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року,-

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2012 року

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2010 року за ч.4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

- засуджено за ч.4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2010 року та ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Згідно з вироком суду 30 серпня 2011 року, близько 12:20 год. ОСОБА_6, з корисливих мотивів та з метою відкритого викрадення чужого майна підійшов до входу у приміщення відділення ПАТ "ВТБ Банк", що розташований в м. Вінниці по вул. Р. Скалецького, 35. В той же час до входу у вказане відділення банку підійшла ОСОБА_7, тримаючи в руках два поліетиленові пакети, в яких знаходились її особисті гроші в сумі 188 000 грн., які вона мала намір внести на рахунки вищевказаного банку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_6, зробивши декілька швидких кроків, підійшов до потерпілої ОСОБА_7, і схопившись руками за вказані пакети з грішми, різким ривком вирвав їх з рук потерпілої та з викраденим з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 значну матеріальну шкоду на суму 188 000грн.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості. Просить судові рішення змінити, застосувати до нього ст. 69 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав касаційну скарну; прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, цих вимог дотримався, врахував дані про його особу, який раніше судимий, обставини вчинення злочину; те, що завдану злочином шкоду потерпілій не відшкодовано; та призначив покарання (9 років позбавлення волі) в межах санкції ст. 186 ч. 4 КК України, та на підставі ст. 71 КК України з урахуванням невідбутого покарання за попереднім вироком частково приєднав лише 1 рік позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, судом касаційної інстанції не виявлено.

За таких підстав касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.