Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні 30 травня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та цивільного відповідача - Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2012 року.

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 365 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 365 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком на 3 роки;

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - "сержант міліції".

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 13 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком на 3 роки, з позбавленням на підставі ст. 54 КК спеціального звання "сержант міліції".

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 13773 грн. 30 коп. судових витрат.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих:

- ОСОБА_2 - 100000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_3 - 30000 грн. моральної шкоди;

Постановлено стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь потерпілих:

- ОСОБА_2 - 250000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_3 - 35000 грн. моральної шкоди, 1581 грн. 95 коп. матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у злочині, вчиненому за наступних обставин.

Згідно наказу начальника ГУ МВС України у Дніпропетровській області №170 о/с від 20 липня 2010 року сержанта міліції ОСОБА_1 призначено на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Синельниківського МВ, тобто він являвся представником влади, а саме особою, наділеною правом в межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами.

Згідно розпорядження начальника Синельниківського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №261 від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 залучено для супроводу охорони бюлетенів та охорони громадського порядку на виборчій дільниці в Старовишневецькій сільській раді, що знаходиться по вул. Шевченка, 31-а в с. Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області з 8 год. 22 жовтня 2010 року до закінчення проведення заходів.

Увечері 22 жовтня 2010 року під час чергування ОСОБА_1 до приміщення сільської ради прийшли сторож ОСОБА_4, а також його знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Близько 23 год. 10 хв. на грунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, діючи умисно, протиправно, з перевищенням наданих йому повноважень, в порушення вимог ст.ст. 12, 15, 15-1 Закону України "Про міліцію", за відсутності реальної загрози нападу на нього та охоронюваний ним об'єкт, а також загрози життю та здоров'ю, почав здійснювати постріли по нижнім кінцівкам ОСОБА_3 з табельної зброї - пістолету ПМ ТВ НОМЕР_1 спричинивши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Після чого ОСОБА_5 з метою запобігти ОСОБА_1 здійснити постріли в ОСОБА_3 обхопив ОСОБА_1 руками. Тоді

ОСОБА_1, вивільнившись від ОСОБА_5, здійснив постріл в нього, чим спричинив сліпе проникаюче вогнепальне поранення правої половини грудної клітки та живота від яких настала його смерть.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено.

Зменшено призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком до 2 років.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим:

- за ч.2 ст. 365 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком на 2 роки.

- за ч.2 ст. 365 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 постановлено вважати позбавленим спеціального звання "сержант міліції".

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 13 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, які дають спеціальне звання, в органах внутрішніх справ строком на 3 роки, з позбавленням на підставі ст. 54 КК спеціального звання "сержант міліції".

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину його особі. Просить судові рішення скасувати та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання в межах санкції статті. Зазначає про порушення його права на захист та на те, що цивільні позови у справі вирішено неправильно.

У касаційній скарзі цивільний відповідач ставить питання про скасування судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій в частині цивільних позовів та про направлення справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. На думку цивільного відповідача цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішені неправильно.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна юридична оцінка в судових рішеннях. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які б могли мати значення у справі. Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обґрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою були зібрані органами досудового слідства і були предметом дослідження у судовому засіданні. Відповідно до вимог ст. 67 КПК України досліджені докази отримали належну оцінку у вироку суду. Об'єктивність оцінки, наведених у вироку доказів перевірив апеляційний суд.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, немає.

Суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив усі обставини справи і з урахуванням сукупності доказів дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які дають підстави для скасування судових рішень в тому числі й порушення права на захист обвинуваченого при збиранні, дослідженні й оцінці доказів органами досудового слідства та судом не допущено.

Висновки суду є переконливими, ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах, і сумніву у колегії суддів не викликають.

Виходячи з фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 365, ч.3 ст.365 КК судом кваліфіковані правильно.

Крім того колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, а тому підстав вважати його надто суворим за доводами касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знайшла.

Як вбачається з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційних скаргах посилання щодо невірного вирішення цивільного позову, цивільний відповідач та засуджений ОСОБА_1 висловлювали у судах першої та апеляційної інстанції. Ці суди визнали їх безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, з даного питання суди першої та апеляційної інстанцій належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили й належним чином оцінили. При цьому суд першої та апеляційної інстанції дали належну оцінку тим обставинам, що ОСОБА_1 спричинив шкоду потерпілим під час виконання своїх службових обов'язків працівника міліції.

У касаційних скаргах цивільний відповідач та засуджений ОСОБА_1 не навели інші, не досліджені судами докази, якими б спростовувались висновки судів за обговорюваними посиланнями. Колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість задоволення судом цивільних позовів потерпілих у зазначених у вироку розмірах.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим і підстав для задоволення касаційних скарг не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та цивільного відповідача - Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, - без задоволення.