Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,за участю прокуроразахисника Таргонія О.В., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 травня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 19 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2012 року, -

Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 19 квітня 2011 року

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Сокальського районного суду Львівської області від 05 липня 2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі; вирок змінено згідно з ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.06.2006 року і покарання зменшено до 2 років позбавлення волі, -

-засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

-за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

-за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь Червоноградської центральної міської лікарні солідарно 931,92 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_8

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7, 08 березня 2008 року, близько 01.00 год., поблизу житлового буд. № 4 на вул. Парковій в м. Червонограді Львівської області, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з метою незаконного заволодіння чужим майном, вчинили напад на потерпілу ОСОБА_8, штовхнули її, а після її падінні на землю нанесли їй удари руками в обличчя та в область шиї, спричинивши при цьому їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, забрали 3 каблучки із жовтого металу вартістю 1 200 грн., сумку, мобільний телефон, гроші в сумі 20 грн., належні потерпілій, завдавши їй матеріальну шкоду на загальну суму 2041,00 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7, 18 березня 2008 року, близько 15:00 год., за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_6 з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном для власного збагачення, перебуваючи на вул. Шептицького в м. Червонограді Львівської області, застосувавши насильство, що не є небезпечне для життя та здоров'я, щодо малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яке виразилось у шарпанні за руки і одяг та поштовху на землю, відкрито викрали мобільний телефон ОСОБА_9 з карткою мобільного оператора загальною вартістю 1 140,00 грн., та мобільний телефон ОСОБА_10 з карткою мобільного оператора загальною вартістю 1 445,00 грн.

Крім того, ОСОБА_6, будучи належним чином ознайомлений із постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2006 року про встановлення щодо нього адміністративного нагляду терміном на 1 рік, при звільненні з місць позбавлення волі, з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, без отримання відповідного дозволу від працівників Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області, без поважних на те причин, умисно у період із 30 липня по 26 вересня 2007 року, залишив місце свого постійного проживання по АДРЕСА_1, та за місцем прописки по АДРЕСА_2, здійснивши виїзд до іншого населеного пункту.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо засудження

ОСОБА_6 за ст. 395 КК України скасовано в зв'язку з закінчення строків давності, провадження в справі закрито.

В порядку ст. 365 КПК України (1960 р.) змінено вирок і виключено зі

вступної частини посилання на наявність судимості ОСОБА_7 за вироками від 10 серпня 1995 року та 30 квітня 1998 року.

Вирок в частині солідарного стягнення на користь Червоноградської центральної міської лікарні заподіяної шкоди в сумі 931,92 грн. змінено та постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 шкоду в рівних долях, тобто по 465,96 грн. з кожного.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник посилається на неправильність застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону - ст. 323 КПК України (1960 р.), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та необ'єктивність досудового та судового слідства. При цьому вказує, що суди взяли до уваги лише показання ОСОБА_7 про роль ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, однак не взяли до уваги його ж показання про здійснення наклепу на ОСОБА_6 внаслідок застосування до нього недозволених методів. Зазначає, що суд не взяв показання ОСОБА_7 про вчинення злочинів разом із ОСОБА_11 та показання свідків про перебування ОСОБА_6 08 березня 2012 року в м. Києві. Просить судові рішення скасувати, а справу закрити в зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складів злочинів.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав касаційну скаргу; прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винність ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що вина ОСОБА_6 підтверджується послідовними та стабільними показаннями потерпілих, які впізнали ОСОБА_6, речовими доказами, даними протоколів огляду місця події, пред'явлення особи для впізнання, відтворення обстановки та обставин події; висновком судово-медичної експертизи про спричинення потерпілій ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень; показаннями ОСОБА_11, який в суді першої інстанції спростував твердження ОСОБА_6 про вчинення злочинів в групі з ОСОБА_7, а також іншими доказами, які логічно узгоджуються між собою.

Крім того, відповідно до ст. ст. 367, 398 КПК України (1960р.) вирішення питань, зазначених у касаційній скарзі щодо відповідності висновків, які викладені у постановлених по справі судових рішеннях, фактичним обставинам справи, а також неповноти та однобічності досудового та судового слідства до повноважень касаційного суду не віднесено, а є компетенцією апеляційного суду.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 р.).

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, а тому не вбачає підстав для закриття кримінальної справи в зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_6 складів злочинів, про що захисник стверджує в касаційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив мінімальне покарання (7 років позбавлення волі), передбачене санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, яке є найбільш суворим серед сукупності злочинів. Покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 19 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 серпня 2012 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.