2а-1970/3180/12 Про скасування рішення митних органів про коригування митної вартості товарів - 05.11.2015 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною Тернопільської митниці Державної Фіскальної Служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за позовом ТзОВ "Нечипорук Транспорт" до Тернопільської митниці Державної Фіскальної Служби про скасування рішення про коригування митної вартості, -

в с т а н о в и л а :

ТзОВ "Нечипорук Транспорт" звернулося в суд з позовом до Тернопільської митниці Державної Фіскальної Служби, в якому просило скасувати рішення № 403000006/2012/000163/2 про коригування митної вартості від 30.08.12 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не погодившись із задекларованою вартістю, на власний розсуд визначив митну вартість імпортованих товарів, вказавши відомості, які не відповідають дійсній вартості товарів, чим порушив права позивача.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року позов задоволено. Скасовано рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № 403000006/2012/000163/2 від 30.08.12 р.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Тернопільська митниця Державної Фіскальної Служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2012 року Тернопільською митницею Державної митної служби України винесено рішення № 403000006/2012/000163/2 про коригування митної вартості товарів, а саме - ввезена на територію України ТзОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" з території Словаччини від компанії виробника Sloveca, Sasol Slovakia spol. s r.o./Paulinyho,12, 81102 Bratislava, Slovakia продукт Slovasol 458 в кількості 23000 кг. Вартістю 40 002 євро, що становить 401 513,22 грн. по курсу 10,03 грн. і скореговане 52 762,00 євро за 23000 кг.

Митниця у квітні 2012 року при вирішенні питань розмитнення належного позивачеві імпортованого товару, не погодившись із його задекларованою вартістю, визначила її самостійно із застосуванням резервного методу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що митницею протиправно застосовано останній метод визначення митної вартості, хоча позивачем було надано всі необхідні документи для обчислення митної вартості за основним методом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст. 51, ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Як встановлено ч.ч.9, 21 ст. 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню; використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Тернопільська митниця з шести методів визначення вартості товарів, передбачених Митним кодексом України (4495-17) , не знайшла можливості визначити митну вартість, застосувавши перших 5 методів, а застосувала останній 6 метод резервний, посилаючись на неможливість визначення вартості як по основному методу, так і по 4 другорядним, посилаючись на те, що декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та поданий декларантом документ про проведену оплату за контрактом не підтверджує в повній мірі оплату даної поставки товару, оскільки в ньому не зазначено рахунку або рахунку - проформи та призначення платежу являється лише контракт.

Однак, судами встановлено, що із наданих самим відповідачем документів, при проведенні процедури консультацій між митним органом та декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, митницею вимагались у позивача додаткові документи, про що представник позивача був ознайомлений 27.08.2012 року і 30.08.2012 року та надав митниці на її вимогу прас-лист, декларацію, меморіальний ордер та експортну декларацію. Однак відповідачем зроблено відмітку про те, що декларанту проведено консультацію про неможливість визначення митної вартості, згідно із положенням ст.ст. 59 і 60 Митного кодексу. Декларант від підпису відмовився, що свідчить про його незгоду з рішенням митниці щодо неможливості визначення митної вартості.

Відповідно, вірними є висновки судів попередніх інстанцій,що посилання митниці на те, що позивач знав про неможливість застосування усіх попередніх методів обчислення митної вартості не відповідає дійсності.

Судами також встановлено, що митницею проігноровано той факт, що даний продукт компанією виробником Sloveca, Sasol Slovakia раніше взагалі не реалізовувався на Україну (в тому числі і через біржові організації), за винятком одноразового продажу Slovasol 458 в упаковці компанії в Україні з м. Ужгорода, однак реалізовувався наливом лише ТзОВ "Нечипорук Транспорт", про що свідчить Декларація від 09.05.2012 року. В матеріалах справи наявний платіжний свіфт, в якому відображено № контракту та суми проплат, які співпадають із сумами вказаними згідно даних ВМД. При поданні на Тернопільську митницю документів для розмитнення товару, разом з ВМД позивачем подане підтвердження про реєстрацію ВМД (витяг з електронної системи декларування товарів Словаччини), де вказано, що дійсно замитнено товар Slovasol 458 в кількості 23000 л, оговорено її вартість, компанія відправник та отримувач. Ціна вказана ВМД задекларована позивачем, та до якої митниця не мала заперечень.

Твердженням Тернопілської митниці про неможливість застосувати основного методу визначення митної вартості товару, оскільки подано лише вартість на 2 продукти з асортименту компанії виробника Sloveca Sasol Slovakia, а не ціну на весь асортимент, є безпідставним, оскільки жодним документом не передбачено визначення митної вартості на основі всього асортименту товару одного чи декількох виробників, а тим паче подання в обов'язковому порядку такого асортименту.

Крім того, судами також встановлено, що компанія Sloveca, Sasol Slovakia spol. s r.o. є не лише продавцем даного товару, а й безпосереднім виробником, який на пряму продає без посередників ТзОВ "Нечипорук Транспорт" товар. ТзОВ "Нечипорук Траснпорт" через Тернопільске відділення №1 ПАТ АКБ "Львів" неодноразово здійснювалася проплата в сумі 40200 євро за куплений товар у комппанії Sloveca, Sasol Slovakia spol. s r.o. на основі проформ - інвойсів, про що свідчить довідка видана вищевказаним банком від 05.09.2012 року №18/18-05 (б) - 97.

Оскільки банк не може здійснити оплату закордонному контрагенту без підставного належно оформленого документу, позивачем надавалась банку проформа-інвойс, після чого банк здійснював переказ коштів від юридичної особи іншій юридичній особі за кордон.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було подано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості задекларованого товару.

Таким чином, рішення Тернопільської митниці Державної Фіскальної Служби № 403000006/2012/000163/2 про коригування митної вартості від 30.08.12 року є таким, що прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Тернопільської митниці Державної Фіскальної Служби відхилити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.