708/616/12 Про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, яким порушено право заявника щодо набуття у власність земельної ділянки - 05.11.2015 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі №708/616/2012 (2-а/708/25/2012) за позовом прокурора Перечинського району Закарпатської області діючого в інтересах ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року виконуючий обов'язки прокурора Перечинського району Закарпатської області О.Братюк, діючий в інтересах ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до Перечинської міської ради Закарпатської області, в якому просив визнати не чинним та скасувати п.4 рішення 4 сесії 6 скликання Перечинської міської ради №96 від 16.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним пунктом спірного рішення Перечинської міської ради Закарпатської області порушені права ОСОБА_1 щодо набуття у власність земельної ділянки.

Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з наведеними рішеннями судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом, вивчивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Перечинської міської ради із заявою, у якій просив надати йому у приватну власність земельну ділянку площею 0,01 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, яка розміщена в АДРЕСА_1.

На 4 сесії 6 скликання Перечинської міської ради 16 грудня 2011 року було прийняте рішення №96, згідно якого вирішено: "відповідно до генплану та червоної лінії забудови, відмовити гр. ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_1, в передачі у власність земельної ділянки розміром 0,01 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, яка розміщена в м.Перечин. Рекомендувати заявнику звернутися до Перечинської міської ради з проханням про передачу земельної ділянки в оренду, визначивши інше цільове призначення даної ділянки."

Спірна земельна ділянка розташована в межах червоних ліній границь території магістральної вулиці Червоноармійська у м. Перечин Закарпатської області, про що свідчить генеральний план міста Перечин, який розроблений Українським державним інститутом по проектуванню об'єктів цивільного будівництва на замовлення Міністерства в справах будівництва і архітектури в 1993 році, та карта топографічно-геодезичної зйомки масштабу 1:500, яка виготовлена державним інститутом "Укргіпробум" м.Київ у 1986 році. Крім цього, по території даної спірної земельної ділянки проходить газопровід середнього тиску.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що спірне рішення в оскаржуваній частині прийняте відповідачем підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України (2768-14) ) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно п. 2 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання населеного пункту.

Згідно п. 14 ст.1 зазначеного закону лінії регулювання забудови - це визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій. Червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Відповідно до положень ст. 83 ЗК України до землель, що не можуть передаватися з комунальної у приватну власність належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" Червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

Відповідно до ст. 12 зазначеного закону відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські селищні, міські ради організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів територій, планів червоних ліній іншої містобудівної документації та проектів, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок. Землі в межах "червоних ліній" відносяться до земель загального користування і тому не можуть бути приватизовані.

З огляду на наведені положення законодавства та беручи до уваги, що спірна земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_1 розташована в межах червоних ліній границь території АДРЕСА_2 та на ній існує газопровід середнього тиску який проходить територією земельної ділянки, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про правомірність п.4 рішення 4 сесії 6 скликання Перечинської міської ради №96 від 16.12.2011 року.

Колегія суддів дійшла думки, що суд першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення суду апеляційної інстанції, не вбачається.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області відхилити.

Постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі №708/616/2012 (2-а/708/25/2012) залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.