Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, такого, що в силу ст. 89 КК України не судимий,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вирішено долю речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 21 березня 2012 року приблизно о 23 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, достовірно знаючи, що останній є неповнолітнім, запропонував йому вчинити грабіж, і біля будинку № 52 Б по вул. Московській в м. Луцьку, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я особи, і полягало в нанесенні удару ногою в обличчя та спричиненні фізичного болю неповнолітньому потерпілому ОСОБА_4, відкрито викрали майно останнього на загальну суму 340 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 серпня 2012 року вирок за апеляцією захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_2 в частині засудження ОСОБА_3 змінено, засуджено останнього за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити, та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України. Вважає покарання занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. При цьому, посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не враховано явку з повинною, щире каяття та визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, відшкодування збитків потерпілому, та дані про особу засудженого.

В касаційному порядку вирок суду щодо ОСОБА_3 не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів

дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України, відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і захисником у касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація дій засудженого.

Що стосується доводів захисника про те, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, то вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд при призначенні

ОСОБА_2 покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до тяжких, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, обставиною що пом'якшує покарання визнано - з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Також судом враховано те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання.

Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи захисника, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до засудженого ст. 75 КК України. Своє рішення суд, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України належним чином мотивував, з даним рішенням погоджується і колегія суддів.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не вбачає, оскільки, призначене воно в мінімальних межах санкцій статей, за які засуджено ОСОБА_2, з урахуванням всіх пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, а тому є достатнім й необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, і підстав вважати його надто суворим не вбачається.

Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (в редакції 1960 року), п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 серпня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 304 КК України ОСОБА_2 залишити без зміни.