Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Орлової С.О.,Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні 11 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2012 року.

Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2012 року,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, без конфіскації майна;

за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років .

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Згідно ст. 76 КК України покладено обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого:

-24 березня 2008 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

- 22 квітня 2011 року Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 3 місяці позбавлення волі, засуджено:

за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією майна, що є його власністю;

за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у строк покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду від 22 квітня 2011 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 8 років, з конфіскацією майна, що є його власністю.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України (1001-05) .

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у частині призначення покарання скасовано.

ОСОБА_5 призначено покарання:

за ч. 2 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 357 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання позбавлення волі строком 7 років, з конфіскацією майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у строк покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду від 22 квітня 2011 року і остаточно призначено покарання позбавлення волі строком 9 років, з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України 2 роки обмеження волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією майна, що є його власністю.

За вироком суду 04 грудня 2012 року близько 20 год. 20 хвл. на вул. Калініна м. Знам'янка Кіровоградської області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленою особою, кримінальна справа відносно якої виділена в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на знайомого ОСОБА_7 Засуджений ОСОБА_6 наніс удар ногою в обличчя потерпілого, від чого той упав. Засуджені та невстановлена особа нанесли не менше трьох ударів потерпілому, заподіяли три забійних рани та припухлості обличчя - легкі тілесні ушкодження з розладом здоров'я. В результаті насильства заволоділи мобільним телефоном потерпілого з належностями до нього, грошима в сумі 360 грн., а всього майном на загальну суму 4337 грн., а також заволоділи паспортом, трудовою книжкою, військом квитком, свідоцтвом про шлюб - особистими документами ОСОБА_7

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 ставлять питання про зміну вироку суду, призначення покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Стверджують, що при призначенні покарання апеляційним судом в порушення вимог закону не враховано позитивні дані особи ОСОБА_4 та обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття та відшкодування збитків.

Засуджений ОСОБА_5 ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

Стверджує про незаконність та необґрунтованість свого засудження за розбійний напад.

При апеляційному розгляді справи було порушено його право на захист, оскільки в розгляді не приймав участі захисник.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечив доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та наведені у скаргах

доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених та захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду апеляційної інстанції про вчинення злочину засудженими за обставин, встановлених судом першої інстанції, підтверджується сукупністю доказів, зібраних з дотриманням вимог КПК України (1001-05) .

Так, із показань потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що під приводом прийняти участь в реалізації металобрухту, його вивезли автомобілем у безлюдне місце, де ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили на нього напад, завдали ударів ногами в голову. В результаті у нього були викрадені документи, телефон та гроші.

Засуджені визнали, що перебували за вказаних обставин на місці події.

Із їх показань слідує, що ОСОБА_4 першим наніс удар потерпілому. Викрадене було привезено на квартиру ОСОБА_5. Останній розпорядився телефоном потерпілого, документи було викинуто із автомобіля.

Показання потерпілого та засуджених підтверджуються відповідними протоколами виїмки, вилучення та огляду.

За висновком судово-медичної експертизи потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Давши належну оцінку доказам суд вірно кваліфікував злочин за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України.

Наведене спростовує доводи скарги ОСОБА_5 про необґрунтованість його засудження.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про порушення апеляційним судом його права на захист необґрунтовані. За протоколом судового засідання засудженому були роз'яснені його права в повному обсязі, в тому числі і право на захист. Відповідного клопотання про призначення захисника ОСОБА_5 не заявляв.

Покарання засудженим суд призначив у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції закону, за яким їх визнано винними.

З урахуванням даних про особу, обставин, що пом'якшують покарання, ОСОБА_4 призначено покарання в мінімальному розмірі.

Зважаючи на ступінь тяжкості злочину, класифікованого, як тяжкий, активної участі у ньому, вчиненні злочину за обставин, що обтяжує покарання, а також поведінки ОСОБА_4, який не визнавав обставин вчинення злочину, встановлених судом, підстав для застосування до нього ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Законних підстав вважати призначене засудженим покарання несправедливим внаслідок його суворості, як того вимагає ст. 372 КПК України 1960 року при скасуванні вироку, у касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційних скарг належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2012 року, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без зміни.