Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні 04 квітня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області Коткова В.В. на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2012 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст.ст. 15 ч. 3, 368 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в зазначений орган.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду заступника голови Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі Снігурівська РДА), виконуючи обов'язки першого заступника голови Снігурівської РДА, вчинив незакінчений замах на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає, дій з використанням службового становища.

14 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою погодження надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га на території Баратівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства звернулися до голови вказаної сільської ради ОСОБА_4 в с. Баратівка Снігурівського району, який погодив її надання та повідомив ОСОБА_2, що позитивне вирішення питання надання земельної ділянки залежатиме від ОСОБА_1 та надав ОСОБА_2 його номер мобільного телефону.

14 жовтня 2011 року ОСОБА_2, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_1 про зустріч, на першій від м. Миколаєва автозаправній станції по трасі Миколаїв-Новий Буг близько 15-00 години зустрівся з ОСОБА_1 та повідомив йому, що хотів би отримати у власність вищевказану земельну ділянку, після чого у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне особисте збагачення, шляхом отримання від ОСОБА_2 хабара в сумі 160 000 гривен з розрахунку по 800 гривен за кожні 0,01 га землі за виконання в інтересах ОСОБА_2 дій з використанням свого службового становища.

Після чого, за безпосередньою участю та сприяння ОСОБА_1, шляхом підписання листа-погодження проекту розпорядження, 30 січня 2012 року головою Снігурівської РДА ОСОБА_5 було підписане розпорядження № 36-р про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території Баратівської сільської ради" з покладенням контролю за виконання цього розпорядження на ОСОБА_1

10.04.2012 року близько 17 години 40 хвилин ОСОБА_1 біля будинку Снігурівської районної державної адміністрації по вулиці Леніна, 72 у салоні автомобіля ОСОБА_2 отримав обумовлену раніше частину хабара у розмірі 80 000 гривен за уже виконані в інтересах останнього дії з використанням свого службового становища.

Однак, виконати усі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для отримання хабара у великому розмірі у розмірі 160 000 грн., він не встиг по незалежним від його волі причинам, оскільки його злочинні дії були викриті та припинені правоохоронними органами на підставі заяви ОСОБА_2 від 22.03.2012 року про злочин, тобто ОСОБА_1 вчинив незакінчений замах на отримання хабара у великому розмірі.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону та просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на безпідставність звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування судового рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд призначив ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч. 3, 368 ч. 3 КК України КК України (2341-14) основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки, і на підставі ст. 75 КК України суд звільнив засудженого від відбування покарання.

За змістом ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, тобто відповідно до вимог вказаної статті звільнення від відбування покарання застосовується лише щодо основного покарання.

Суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, будь-яких застережень щодо звільнення засудженого від відбування додаткового покарання у вироку не зазначив.

За таких обставин, доводи прокурора про те, що суд звільнив ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування як основного, так і додаткового покарання не ґрунтується на матеріалах справи, вимогах закону і є безпідставними.

Неправильного застосування кримінального закону чи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області - без задоволення.