Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора законного представника потерпілого представника потерпілого засудженого захисника засудженого Сингаївської А.О., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 березня 2013 року справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року, а також за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_7

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2012 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 10 квітня 2008 року, о 10 годині 10 хвилин, він, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_9, заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини і правильності кваліфікації дій засудженого просить скасувати вирок міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину.

Вважає, що суди, застосовуючи ст. 75 КК України, свої рішення в цій частині належним чином не вмотивували. Без належної оцінки, на думку прокурора, залишилось те, що ОСОБА_7 вини у вчиненому злочині не визнав, не розкаявся, заподіяної шкоди не відшкодував, а також позиція потерпілого по справі, законний представник якого наполягав на призначенні засудженому суворої міри покарання.

Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року).

Потерпілий ОСОБА_9 у своїй касаційній скарзі просить з тих же підстав, що і прокурор скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд.

В запереченнях на касаційні скарги захисник ОСОБА_8, який діє в інтересах засудженого посилаючись на безпідставність, на його думку, доводів прокурора та потерпілого по справі, вважав, що скарги останніх слід залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників потерпілого, які просили скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд, думку прокурора, яка вважала, що справу слід направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого та його захисника, які вважали, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг і заперечень на них, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню та касаційна скарга потерпілого ОСОБА_9 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на вирок суду першої інстанції прокурором та потерпілим були подані апеляції (т. 5 а.с. 144-145, 146-149), в яких вони ставили питання перед апеляційним судом щодо погіршення становища засудженого шляхом постановлення нового вироку по справі з наведенням в скаргах доводів на обґрунтування такої позиції.

Вирішення питання про прийняття такого рішення можливе лише за умови іншої оцінки доказів ніж та, яку дав суд першої інстанції, що може мати місце тільки в результаті їх дослідження під час проведення апеляційним судом судового слідства.

Між тим, як видно зі справи, апеляційний суд, відмовивши в задоволенні апеляцій прокурора та потерпілого, не виконав вимог ст. 362 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) щодо необхідності проведення судового слідства за правилами Глави 26 вказаного Кодексу та таким чином допустив такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, які, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), слід визнати істотними, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року), а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно врахувавши вищезазначені вимоги, розглянути подані на вирок апеляції, відповісти на всі їх доводи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 - 398 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_7 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.