Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Слинька С.С., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні 21 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за касаційними скаргами прокурора, який брав участь при розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року.

Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2011 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Лівану, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч.2 т.149 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ст. 149 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 986 грн. 47 коп. за судових.

Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України 1960 року.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочини за таких обставин.

У період з лютого 2009 року по 28 квітня 2010 року діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів скоїли торгівлю людьми з метою експлуатації з використанням уразливого стану особи.

Так, ОСОБА_3, увівши в оману ОСОБА_5, та використовуючи її вразливий стан у зв'язку з матеріальною скрутою, разом з невстановленою слідством особою, організувала 22 травня 2009 року її виліт на територію Ліванської республіки під приводом роботи танцівницею. Однак по прибутті до м. Бейрут Ліванської республіки невстановлена особа доставила ОСОБА_5 до клубу "Блек Енджл", де вона починаючи з цього дня до 17 серпня 2009 року була піддана сексуальній експлуатації невстановленою особою, яка була в змові з ОСОБА_3.

30 травня ОСОБА_3 через банківську систему "Western union" отримала від невстановленої особи 300 доларів США, що становило 2285 грн., винагороди за продаж ОСОБА_5.

Крім того на початку листопада 2009 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими слідством особами, що проживають за межами України, використовуючи вразливий стан ОСОБА_5, отримавши від неї згоду, організували її виліт 19 листопада 2009 року до м. Амман, Йорданія, де з вказаного числа та до початку грудня 2009 року її було піддано сексуальній експлуатації.

22 листопада 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 через банківську систему "Western union" отримали від невстановленої слідством особи 600 доларів США, що становило 4794 грн., грошової винагороди за продаж ОСОБА_5

Крім того в період з лютого по листопад 2009 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, що проживають на території Турецької республіки, використовуючи вразливе становище ОСОБА_7, організував 3 грудня 2009 року її виліт до Турецької республіки, де вона в період з 5 грудня по 14 січня 2010 року, у невстановленому місті, у клубі "Афродита" була піддана експлуатації, невстановленою особою, що була в змові з ОСОБА_2.

16 грудня ОСОБА_2 через банківську систему "Western union" отримав від невстановленої слідством особи 1000 доларів США, що становило 7973,20 грн., грошової винагороди за продаж ОСОБА_7.

Крім того ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими особами, що проживають на території Турецької республіки, організували, отримавши згоду ОСОБА_5, 29 грудня 2009 року її виліт на територію Турецької республіки в м. Ізмір в готель "Малібу", де в період з 30 грудня 2009 року по 13 квітня 2010 року вона була піддана сексуальній експлуатації.

2 січня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 через банківську систему "Western union" отримали від невстановленої слідством особи 1250 доларів США, що становило 9981,25 грн., грошової винагороди за продаж ОСОБА_5

Крім того в період з січня по березень 2010 року ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, що проживають на території Ліванської республіки, використовуючи вразливе становище ОСОБА_7, отримавши її згоду на виліт до Лівану, організував 1 квітня 2010 року її виліт до Ліванської республіки, де вона в клубі "Голуба Лагуна" в період з 3 квітня 2010 року по 1 червня 2010 року була піддана сексуальній експлуатації невстановленою особою, що була в змові з ОСОБА_2.

15 квітня ОСОБА_2 через банківську систему "Western union" отримав від невстановленої слідством особи 600 доларів США, що становило 4755,78 грн., грошової винагороди за продаж ОСОБА_7

Крім того ОСОБА_2 в період з 26 березня 2010 року по 27 квітня 2010 року за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, що проживають на території Турецької республіки, використовуючи вразливе становище ОСОБА_8 завербував її з метою подальшої сексуальної експлуатації.

Крім того ОСОБА_2 в період з 22 квітня 2010 року по 27 квітня 2010 року за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, що проживають на території Турецької республіки, використовуючи вразливе становище ОСОБА_9, запропонував останній виїхати на територію Турецької республіки, о. Кіпр, з метою заняття проституцією, на що остання дала згоду.

28 квітня 2010 року ОСОБА_2, діючи з метою досягнення злочинного умислу щодо переправлення ОСОБА_9, придбав для неї квитки на автобус рейсом "Донецьк-Київ" та в 19 год. 35 хв. провів ОСОБА_9 до автобусу, однак не довів свій умисел на її продаж до кінця, оскільки був затриманий працівниками міліції.

Таким чином, в період з лютого 2009 року по 28 квітня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів знаходили та поставляли на територію Турецької, Ліванської Республік та Йорданії молодих жінок, які знаходились у тяжкому соціально-економічному становищі, які піддавалися сексуальній експлуатації невстановленими особами, отримуючи за них відповідні грошові кошти.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання змінено.

Пом'якшено ОСОБА_2 покарання, яке призначено за ч.2 ст. 149 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_2 за ст. 15 ч. 2 ст. 149 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на 5 років з конфіскацією майна залишено без зміни.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Пом'якшено ОСОБА_3 покарання яке призначено за ч. 2 ст. 149 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

В решті вирок суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вказує на допущене судом неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінального закону та на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів особам засуджених внаслідок м'якості. Зазначає, що судом було необґрунтовано призначено м'яке покарання обом засудженим, а судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення ст. 75 КК про пом'якшенні покарання щодо ОСОБА_3 В доповненнях до касаційної скарги прокурор також вказує про те, що судом неправильно вирішено питання щодо судових витрат, оскільки їх потрібно стягувати у дольовому порядку.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати, а справу щодо нього закрити, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема засуджений вказує на те, що в його діях відсутній склад злочину, а тому постановлений по справі вирок є таким, що не відповідає вимогам закону.

На касаційну скаргу прокурора від засудженого ОСОБА_2 надійшли заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та просив залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого, обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується забраними по справі, дослідженими під час судового засідання та наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Зокрема як убачається з показань потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які вони дали під час судового розгляду справи, вони поясняли, що коли перебуваючи в тяжкому матеріальному становищі та займались пошуком роботи познайомились з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які запропонували їм працевлаштування та отримання високої заробітної плати за надання послуг в тому числі і інтимного характеру на території іноземних держав. Факт отримання засудженими грошових коштів за продаж потерпілих, підтверджено наявними в матеріалах справи документами, які були оцінені в судовому засіданні, а тому твердження засуджених, що грошові кошти за продаж ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вони не отримували є надуманими.

Крім того вина засуджених підтверджується протоколом дослідження інформації, отриманої в результаті проведення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 18 листопада 2009 року та протоколами дослідження інформації знятої з каналів зв'язку з телефонів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо організації та перебування потерпілих за кордоном.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.149, ч.2 ст. 149 КК та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 149 КК України є правильною.

З урахуванням змін, які внесені до вироку судом апеляційної інстанції покарання яке призначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідає вимогам положеннями ст. 65 КК України. Зокрема судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи підсудних, наявність по справі обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання і є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_3 позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей є таким, що не суперечить вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції про можливість її звільнення від відбування покарання з випробування.

Таким чином наведені у касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування ст. 75 КК України та невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості вчиненого злочину є непереконливими.

Під час розгляду справи в апеляційному суді колегія суддів дала відповіді на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Разом із тим колегія суддів вважає обґрунтованими викладені в касаційній скарзі доводи прокурора про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення по справі судових витрат, неправильно застосував солідарний порядок стягнення, оскільки ці витрати повинні відшкодовуватись винними особами в дольовому порядку.

Як вбачається з вироку суду він прийняв рішення про стягнення із засуджених 986 грн. 47 коп. судових витрат на підставі ст. 93 ч.2 КПК України. Тому враховуючи ступінь вини кожного із засуджених та їх майновий стан колегія суддів вважає необхідним постановлені по справі судові рішення змінити і при вирішенні питання про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових витрат застосувати дольовий порядок та стягнути з них вищезазначену суму в рівних долях, частково задовольнивши таким чином касаційну скаргу прокурора.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити в частині стягнення з засуджених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати в дольовому порядку по 490 грн. 23 коп. з кожного.

В решті судові рішення залишити без зміни.