Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,

У листопаді 2013 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, правонаступником якої є Державна архітектурно-будівельна інспекція України, звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, в якому просила зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самочинну добудову лінійними розмірами 1.80Х3.80 м до 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року у задоволенні позовних вимог Державній архітектурно-будівельній інспекції України було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року - без змін.

У касаційній скарзі Державна архітектурно-будівельної інспекція України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ОСОБА_3 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 на об'єкті будівництва з реконструкції частини житлового будинку шляхом добудови по АДРЕСА_1 За результатами перевірки складено акт № 15/28-ф від 25.07.2013 року, в якому зазначено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 яка належить до земель Жовківської міської ради та не передана в оренду чи приватну власність громадянам, ОСОБА_2 в період з серпня 2009 року по грудень 2010 року розпочав та здійснив реконструкцію частини житлового будинку шляхом добудови лінійними розмірами 1.80х3.80 м до 1/3 частини житлового будинку, який належить йому згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.07.2010 року № 26829383 без виготовленої та затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт та без документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

За результатами зазначеної перевірки також складено протокол про адміністративне правопорушення № 15/7-ф від 25.07.2014 року та припис від 25.07.2013 року № 15/7-ф.

Приписом від 25.07.2013 року № 15/7-ф відповідача зобов'язано у 45-денний термін з дня отримання вказаного припису з метою усунення порушень містобудівного законодавства знести самочинну добудову лінійними розмірами 1.80*3.80 м до 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Постановою від 07.08.2013 року № 15/259-ф ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

02.10.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 25.07.2013 року № 15/7-ф та встановлено, що на час перевірки вказаний припис відповідачем не виконано, порушення у сфері містобудівної діяльності не усунуто. За результатами перевірки складено акт проведення позапланової перевірки від 02.10.2013 року № 15/7-ф.

У зв'язку із невиконанням відповідачем у строк, встановлений для добровільного виконання, вимоги припису від 25.07.2013 року № 15/7-ф, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести самочинну добудову лінійними розмірами 1.80х3.80 м до 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно із частинами 4, 7 статті 376 Цивільного Кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що законодавством

розмежовано повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує

державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю

(його територіальних органів) з винесення припису про усунення порушень вимог

законодавства у сфері містобудівної діяльності та з приводу звернення до суду про

знесення самочинно збудованого об'єкта.

Отже, звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва можливе лише за наявності вищезазначених обставин як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством України заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови. Разом з цим, позивачем не доведено, що вичерпані всі заходи для приведення об'єкта будівництва в належний стан, як і не доведено нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом, а тому суд вважає передчасним звернення позивача до суду із такими вимогами.

Враховуючи, що замовником щодо знесення самовільно збудованого об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що при зверненні до суду із вимогою про знесення спірного об'єкта будівництва за рахунок відповідача позивачем було обрано невірний спосіб захисту прав.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.