Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав учать у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року.

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_2, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців з конфіскацією майна, яке є її власністю, за ч. 4 ст. 358 КК - до покарання у виді арешту на строк шість місяців.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців з конфіскацією майна, яке є її власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 204 516,40 грн у рахунок відшкодування збитків.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона у період із 17-го по 30 липня 2009 року за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, неодноразово використовувала завідомо підроблений паспорт громадянки України, виданий на ім'я ОСОБА_3, для незаконного шляхом обману продажу належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого заволоділа 205 516,40 грн потерпілої, тобто вчинила шахрайство в особливо великих розмірах.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального та м'якістю призначеного покарання. При цьому стверджує, що при розгляді справи в суді першої інстанції було порушено вимоги ст. 299 КПК 1960 року, а при призначенні покарання за ч. 4 ст. 358 КК у виді арешту - вимоги ст. 60 КК. До того ж зазначає, що апеляційний суд справу розглянув формально і його ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Засуджена у касаційній скарзі просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного змінити і пом'якшити призначене їй покарання шляхом застосування положень ст. 69 КК зі звільненням від його відбування. Посилається при цьому на дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище. Крім того, засуджена звертає увагу на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання за ч. 4 ст. 358 КК.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора (який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої, просив покарання за ч. 4 ст. 358 КК пом'якшити з арешту до штрафу), перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Події злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_1 в їх учиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженій покарання, то вони є неспроможними, оскільки покарання, призначене ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК, відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому та особі засудженої, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, місцевий суд, з чим погодився й апеляційний, достатньою мірою врахував усі обставини, з якими прокурор пов'язує свої касаційні вимоги щодо м'якості призначеного засудженій покарання.

Посилання прокурора на те, що суд у вироку не зазначив, яка саме частина майна засудженої підлягає конфіскації, як підставу скасування судового рішення, є необґрунтованими, оскільки за змістом ч. 1 ст. 59 КК у такому випадку вважається, що конфіскації підлягає все майно, яке є власністю засудженого.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами прокурора про порушення місцевим судом вимог ст. 299 КПК 1960 року під час розгляду справи, оскільки з протоколу судового засідання убачається, що ОСОБА_1 визнала вину у повному обсязі, фактичних обставин справи та розміру цивільного позову не оспорювала. Не оспорювали їх і інші учасники судового розгляду.

Проте, як обґрунтовано зазначено в касаційній скарзі прокурора, суд призначив ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК покарання у виді арешту на строк шість місяців з порушенням вимог ч. 3 ст. 60 КК, адже такий вид покарання не застосовується до вагітних жінок, якою була ОСОБА_1 на момент постановлення вироку.

Тому призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 358 КК підлягає зміні в бік пом'якшення - з арешту на штраф.

Отже, вирок місцевого суду й ухвала апеляційного (оскільки апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції) у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року.

За доводами засудженої колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання і звільнення від його відбування, оскільки фактично вони враховані місцевим судом, який визначив покарання майже у мінімально можливому розмірі.

Засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 358 КК не суперечить вимогам статей 4, 5 КК про чинність і зворотну дію в часі закону про кримінальну відповідальність, адже санкція ч. 4 ст. 358 КК (в редакції 2011 року) і ч. 3 ст. 358 КК (в редакції 2001 року), якими встановлено кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа, однакові.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та засудженої задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити за ч. 4 ст. 358 КК покарання до штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК, шляхом поглинення менш суворого більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців з конфіскацією майна, яке є її власністю.