Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 березня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Полтавської області та потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 та окремі ухвали цього суду від 28 квітня 2012 року.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчука Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 2971,40 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн - моральної та 4000 грн - витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він у нетверезому стані 08 січня 2010 року близько 00:30 на прибудинковій території по АДРЕСА_2 умисно шляхом підпалу пошкодив автомобіль марки Daewoo Nexia (реєстр. НОМЕР_1), чим заподіяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди у великому розмірі на суму 25 171,40 грн.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду і закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Окремою ухвалою апеляційний суд довів до відома начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та прокурора Полтавської області інформацію про виявлені ним недоліки при розслідуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 194 КК для відповідного реагування.

Іншою такою ухвалою апеляційний суд довів до відома прокурора Кременчуцького району інформацію про можливі порушення чинного законодавства в області адміністративних правопорушень з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і про необхідність розкриття тяжкого злочину.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, а численна кількість інших залишилася поза його увагою. Зазначає прокурор і про те, що апеляційна ухвала містить суперечності, оскільки апеляційний суд, ухвалюючи рішення про закриття справи стосовно ОСОБА_3 за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, посилається на п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року, який передбачає закриття справи за відсутністю в діянні складу злочину. У зв'язку з цим прокурор просить скасувати і окремі ухвали апеляційного суду.

Касаційна скарга потерпілих є за змістом аналогічною скарзі прокурора.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора та потерпілої ОСОБА_1 на підтримання касаційних скарг, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційні скарги підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 377 КПК 1960 року при скасуванні вироку в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку, а також наведено докладні мотиви прийнятого рішення.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо докази не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Цих вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_3 апеляційний суд не дотримався, передчасно скасував вирок місцевого суду і закрив справу.

Так, місцевий суд обґрунтував винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК: показаннями потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_4; висновками судових експертиз та даними, що містяться у протоколах слідчих дій, зокрема у протоколі очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, у протоколі відтворення обстановки й обставин події з ОСОБА_3; матеріалами прокурорської перевірки заяви ОСОБА_3 про недозволені методи розслідування стосовно нього, його медичного обстеження; показаннями ОСОБА_3 від 14 січня 2010 року, дані ним прокурору Кременчуцького району.

Між тим, апеляційний суд обґрунтував прийняте у справі рішення доказами (яких безпосередньо не досліджував, але яким дав іншу, ніж місцевий суд, оцінку), зокрема первинними показаннями ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 (під час досудового та судового слідства), висновком пожежно-технічної експертизи.

Крім того, ухваливши рішення за клопотанням прокурора про виклик для допиту свідка ОСОБА_9, апеляційний суд оголосив його показання без з'ясування причин неявки, чим порушив вимоги ст. 306 КПК 1960 року.

Посилання апеляційного суду в ухвалі на показання свідка ОСОБА_4 не має під собою підстав, адже такий свідок у справі не проходить. При цьому місцевий суд показань свідка ОСОБА_4 не визнавав неналежними та недопустимими, а оцінив їх і взяв до уваги ті, які свідок давав на досудовому слідстві.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про недоведеність винності ОСОБА_3 в умисному підпалі автомобіля потерпілих без дослідження усіх наявних доказів не є належно обґрунтованим, а доводи для спростування обвинувачення - достатньо переконливими.

Якщо апеляційний суд доходить висновку про недоведеність обвинувачення, він має безпосередньо досліджувати усі докази у справі, а не тільки в частині кваліфікації дій обвинуваченої особи та даних про неї.

Також апеляційний суд припустився істотних суперечностей щодо підстав, через які скасував обвинувальний вирок і закрив справу, адже дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, але послався при цьому на п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року, яким передбачено закриття справи за відсутністю в діянні особи складу злочину.

З огляду на наведене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального та неправильним застосуванням кримінального законів, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду всі докази, надані стороною обвинувачення та захисту, належить дослідити безпосередньо, ретельно їх у сукупності проаналізувати, перевірити висунуті доводи і лише після цього з наведенням докладних мотивів дійти остаточного висновку у справі.

У зв'язку з цим підлягають скасуванню і винесені апеляційним судом окремі ухвали.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та потерпілих задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 28 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 та окремі ухвали цього суду від 28 квітня 2012 року скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.