Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

засудженої ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 19 березня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, судиму,

останній раз 13 жовтня 2009 року

Керченським міським судом АР Крим

за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України

на 3 роки позбавлення волі, звільнену

умовно-достроково на невідбутий

строк 1 рік 5 місяців 17 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2009 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона в кінці червня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на літньому майданчику кафе "Петрович" по вул. Ульянових в м. Керчі Автономної Республіки Крим таємно, повторно викрала зі столу мобільний телефон, що належав ОСОБА_2, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 824 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, перекваліфікувавши її дії на ч. 1 ст. 185 КК України, та пом'якшити призначене їй покарання. Свої вимоги засуджена ОСОБА_1 мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначив їй занадто суворе покарання, без урахування всіх обставин, що пом'якшують покарання та неправильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Так, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого їй злочину ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні й належним чином оцінених.

Дії ОСОБА_1 правильно, з дотриманням вимог ст. 32 КК України, кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючою ознакою - повторність, при цьому було обґрунтовано враховано наявність у ОСОБА_1 непогашеної в установленому порядку судимості за злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

Не підлягає задоволенню й касаційна скарга засудженої ОСОБА_1 в частині пом'якшення їй покарання.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, районний суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність як обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, так і обставин, що пом'якшують покарання - з'явлення із зізнанням, щире каяття, а також дані про її особу, зокрема те, що вона за місцем відбування покарання характеризувалась позитивно, за місцем проживання - негативно, притягувалась до адміністративної відповідальності, має двох неповнолітніх дітей.

Тому, враховуючи матеріали кримінальної справи, доводи касаційної скарги засудженої, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційної скарги засудженої і в цій частині є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженої, аналогічні викладеним у її касаційній скарзі в частині суворості призначеного покарання, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 січня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року щодо неї - без зміни.