Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Казнадзей В.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженої ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2012 року.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2012 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, не судима,

засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України засуджена звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки та на неї покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженої на користь ОСОБА_5 13500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 16000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою праці адвоката.

Задоволено позов прокурора Черкаської області в інтересах Черкаської міської лікарні № 3, стягнуто із засудженої 4719 грн. коштів, витрачених на лікування потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2012 року вирок суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13500 грн. завданої злочином матеріальної шкоди та 16000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою праці адвоката, скасовано, та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що вона 15 жовтня 2009 року, приблизно о 9 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21114 державний НОМЕР_1, зупинилась перед перехрестям вул. Ільїна - Леніна в м. Черкасах на червоний сигнал світлофору та ввімкнула лівий поворот для виконання маневру повороту ліворуч на вул. Леніна. Розпочавши рух на зелений сигнал світлофору, ОСОБА_3 почала повертати ліворуч та у порушення вимог п. п. 2.3 б, 16.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, повертаючи ліворуч не надала дорогу пішоходу ОСОБА_5, який переходив проїзну частину на зелений сигнал світлофору та скоїла на нього наїзд. Внаслідок даної транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджена ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вважає вирок таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги докази, що могли істотно вплинути на його висновки. Наголошує, що інкримінованого їй злочину не вчиняла, надавала потерпілому фізичну і матеріальну допомогу через повагу до людини похилого віку. Сам потерпілий зазначав, що травму він отримав у побуті - впав, а потім його син ОСОБА_4, який є адвокатом почав залякувати її притягненням до кримінальної відповідальності. Потерпілий під час лікування став заявляти, що отримав травми в результаті ДТП. Не погоджується з висновками судово-медичної та комісійної судово-медичної експертиз. Наголошує, що суд апеляційної інстанції посилається на свідків, які є колегами та товаришами ОСОБА_4, про яких він повідомив під час судового слідства.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий та його представник вважають судові рішення законними та обґрунтованими і просять їх залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думки: прокурора і представника потерпілого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги; засудженої та її захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали доводи касаційної скарги засудженої і просили скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджена, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (1001-05) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Матеріали справи свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженої про відсутність в її діях складу інкримінованого злочину. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні нею злочину. Такий висновок суд обгрунтував зібраними у передбаченому законом порядку доказах, дослідивши їх у сукупності.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні нею суспільно-небезпечного діяння за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання самої засудженої, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновки судово-медичної і комісійної судово-медичної експертиз, судової автотехнічної експертизи. Дав суд і оцінку даним про часткове відшкодування засудженою заподіяних потерпілому збитків.

Сукупність наведених у вироку доказів, які є допустими, достатніми і достовірними, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Кваліфікація дій засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Тому викладені у касаційній скарзі доводи, щодо незаконності засудження суперечать обставинам справи, встановленим судом, і не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи засудженої щодо безпідставності засудження, які аналогічні доводам її касаційної скарги, належно перевірені апеляційною інстанцією.

За результатами перевірки усіх доводів під час розгляду кримінальної справи в апеляційному порядку, суд не знайшов підстав для задоволення апеляції засудженої, зазначивши в ухвалі докладні мотиви свого рішення. Перевіривши усі апеляційні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 та призначення їй як основного, так і додаткового покарання з дотриманням вимог кримінального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і сумнівів не викликає, а тому касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягає.

Істотних порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна засудженої задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.