Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 25 грудня 2012 року.

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого - 26 січня 2011 року за вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з випробуванням та з іспитовим строком тривалістю три роки,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки шість місяців, за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки.

Згідно зі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого в частині призначення покарання і своїм вироком призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки шість місяців і на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів - на строк п'ять років; за ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки й остаточно на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків - на строк п'ять років шість місяців. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у нетверезому стані 24 липня 2009 року з 01:00 по 16:00 у м. Заставній проник у приміщення бару ІНФОРМАЦІЯ_2, розташованого на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав матеріальні цінності ОСОБА_2 на суму 8085 грн і ОСОБА_3 на суму 3625 грн.

26 березня 2011 року близько 24:00 у тому ж місті нетверезий ОСОБА_1 вчинив замах на таємне викрадення матеріальних цінностей ОСОБА_4 з проникненням у житловий будинок ОСОБА_5, розташований по АДРЕСА_2.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд. При цьому зазначає, що під час апеляційного розгляду справи судове слідство не проводилось і у справі немає жодних доказів вчинення ним крадіжки з бару ІНФОРМАЦІЯ_2 та з домоволодіння ОСОБА_5 Крім того, стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив доказів у справі, а доказам на його користь дав неправильну оцінку.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Проте визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 та ч. 3 ст. 185 КК, місцевий суд у вищезазначеній частині вироку не вказав, яке саме майно потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вкрав засуджений 24 липня 2009 року, обмежившись його загальною вартістю, і на крадіжку якого майна потерпілої ОСОБА_4 вчинив замах 26 березня 2011 року. За останнім епізодом обвинувачення у вироку взагалі не зазначено вартості майна.

Це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, адже з вироку не убачається того, за що конкретно засуджено ОСОБА_1

Такого ж порушення процесуального закону припустився і апеляційний суд під час постановлення свого вироку за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин з урахуванням невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні вищевказаних злочинів вироки місцевого й апеляційного судів не можуть залишатись у силі і підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

На цих же підставах вказані судові рішення підлягають скасуванню і у зв'язку з порушенням права засудженого на захист.

Згідно зі статтями 48, 266 КПК 1960 року захисник, зокрема, зобов'язаний використовувати передбачені в цьому Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення підсудного, та надавати останньому необхідну юридичну допомогу, сприяти у здійсненні його прав та в захисті його законних інтересів. Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання.

Як убачається з матеріалів справи, цих вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 дотримано не було.

Зі змісту протоколу судового засідання місцевого суду (т. 2, а. с. 204-209) вбачається, що захисник ОСОБА_6, який мав би захищати інтереси ОСОБА_1 (котрий не визнавав вини в інкримінованих злочинах), задав лише два запитання (по одному) свідку обвинувачення ОСОБА_7 та потерпілій ОСОБА_2 Інших засобів захисту підсудного він не використовував.

Крім того, як видно з протоколу судового засідання, у судових дебатах захисник погодився з державним обвинувачем про доведеність винності ОСОБА_1 у злочинах у повному обсязі незважаючи на те, що засуджений своєї вини категорично не визнавав протягом усього судового слідства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що право засудженого на захист було порушено, адже ОСОБА_1 не отримав належної правової допомоги в суді і фактично безуспішно намагався самостійно себе захищати.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року це є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Під час нового судового розгляду справу належить розглянути з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема прав сторін, перевірити доводи засудженого ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, про його невинуватість, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2012 року та вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 25 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.