Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2012 року.

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Цим же вироком засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - 23 травня 2005 року за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки,

за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_4, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Касаційні скарги на судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавалися.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у нетверезому стані разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які також були нетверезими, 01 січня 2011 року о 16:00 за місцем проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 з хуліганських мотивів та з особливою зухвалістю грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалося заподіянням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати і справу щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. При цьому засуджений стверджує, що хуліганства стосовно потерпілих не вчиняв, у їх квартирі 01 січня 2011 року не перебував; суди першої та апеляційної інстанцій, на думку засудженого, обґрунтували його винність суперечливими показаннями потерпілих, а показань, які були на його користь, безпідставно не врахували.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 377 КПК 1960 року в ухвалі апеляційного суду має бути наведено, крім іншого, суть апеляцій та докладні мотиви прийнятого судом рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд, залишаючи апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення, цих вимог кримінально-процесуального закону не дотримався.

Так, в апеляції засуджений, крім іншого, зазначав, що кваліфікуюча ознака хуліганства "винятковий цинізм" не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи місцевим судом.

Між тим, в ухвалі апеляційного суду не міститься жодних суджень стосовно цих апеляційних доводів ОСОБА_1

Крім того, апеляційний суд безпідставно не звернув уваги на те, що формулювання обвинувачення, за яким ОСОБА_1 та інших засуджених визнано винними за ч. 2 ст. 296 КК, не містить посилання на вчинення ними грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом, і того, у чому виявився винятковий цинізм. Разом з тим, дії засуджених кваліфіковано місцевим судом у вироку і за цією ознакою хуліганства. Тобто формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суперечить кваліфікації діяння засуджених.

Отже, ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Порушив вимоги цього закону апеляційний суд і під час розгляду справи.

Згідно з частинами 4, 6, 7 ст. 362 КПК 1960 року у процесі апеляційного розгляду справи передбачено проведення судових дебатів та надання підсудному останнього слова, якщо він брав у такому розгляді участь.

Проте з ухвали апеляційного суду не убачається, що засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які брали участь в апеляційному розгляді справи, надавалося право виступити в судових дебатах і з останнім словом (протокол судового засідання не вівся, оскільки судове слідство не проводилося).

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року незабезпечення засудженим можливості реалізувати вищезазначене право є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та безумовною підставою для скасування судового рішення.

Тому ухвала апеляційного суду не може залишатись у силі і підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового апеляційного розгляду справу належить розглянути з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема прав сторін, ретельно перевірити доводи засудженого ОСОБА_1, викладені в апеляційній та касаційній скаргах про його невинуватість, а також перевірити вирок місцевого суду щодо усіх засуджених (ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ч. 2 ст. 365 КПК 1960 року) стосовно його відповідності вимогам ст. 334 КПК 1960 року і кримінальному закону.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.