Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Швеця В.А.,Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 червня 2012 року, щодо ОСОБА_1

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 червня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого,

17 липня 1996 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 1 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

28 грудня 1998 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

06 лютого 2003 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

23 жовтня 2006 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23 квітня 2010 року по відбуттю строку покарання;

31 січня 2012 року Апеляційним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

засуджено:

за ч. 2 ст. 308, 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 307, 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч. 2 ст. 309, 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2012 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки.

У строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано час його тримання під вартою з 20 січня 2012 року по 05 червня 2012 року та за вироком Апеляційного суду Волинської області від 31 січня 2012 року з 22 листопада 2010 року по 02 грудня 2010 року.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 28 серпня 2012 року апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, як наркотично залежна особа та учасник програми замісної підтримувальної терапії, у Володимир-Волинській ЦРЛ 10 січня 2012 року, погрожуючи розправою, вирвав з рук медсестри ОСОБА_2 29 пігулок наркотичного засобу метадону, загальною масою 265 мг, відкрито заволодівши ними. По одній пігулці метадону засуджений незаконно збув знайомим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, частину вжив особисто, а решту незаконно перевіз у м. Луцьк де зберігав без мети збуту за місцем проживання.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Стверджує, що судом неправильно застосовано кримінальний закон - засудженому ОСОБА_1 необґрунтовано призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, вважає, що судом належним чином не враховано дані про особу засудженого, який є судимим, наркотично залежним, вчинив рецидив злочину. Крім того, всупереч закону судом не наведено переконливих мотивів щодо обґрунтування свого рішення про застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1

Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законність та обґрунтованість вироку суду в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, його кваліфікація за ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи скарги про м'якість призначеного покарання, неправильне застосування ст. 69 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд відповідно до ст. 69 КК України може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону.

Виходячи з названих вимог закону суд призначив ОСОБА_1 покарання в розмірі чотирьох років позбавлення волі, обґрунтовуючи таке рішення суд послався на з'явлення засудженого із зізнанням у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, як на обставини, що пом'якшують покарання.

Окрім негативних даних про особу ОСОБА_1, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, на що посилається прокурор, встановлено, що засуджений тяжко хворіє, переніс хірургічну операцію, потребує тривалого лікування, є інвалідом другої групи.

Крім того, суд прийняв до уваги обставини, які безпосередньо передували вчиненню злочину, а саме, поведінку медпрацівника ОСОБА_2, котра фактично позбавила засудженого, який був наркозалежною особою, належної йому за законом дози препарату замісної дії. Наведені обставини у касаційній скарзі не спростовано.

З урахуванням негативних даних про особу винного суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі.

Разом із тим, урахувавши обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину та наведені дані про особу засудженого, суд обґрунтовано застосував ст. 69 КК України, призначивши покарання, яке нижче від найнижчої межі санкції закону.

Вирок місцевого суду з підстав невідповідності призначеного покарання вимогам закону переглядався в суді апеляційної інстанції, який навів докладні мотиви обґрунтованості висновку про відповідність призначеного покарання вимогам ст.ст. 65, 69 КК України, та ухвала якого відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року

За відсутності передбачених ст.ст. 370, 372, 398 КПК України 1960 року, підстав для скасування судових рішень, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 червня 2012 року, щодо ОСОБА_1 - без зміни.

З оригіналом згідно Кульбаба В.М.