Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу,

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 09.09.2014 року № 228 "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4250 від 12.04.2007 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок".

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України було залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Державна служба геології та надр України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної служби геології та надр України задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.04.2007 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4250 Подокалинівського родовища піску, розташованого в Цюрупинському районі Херсонської області. Метою надрокористування є видобування пісків в якості сировини для виробництва силікатної цегли. 23 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України укладено угоду про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною вказаного дозволу, та складено програму робіт для видобування піску на 2007- 2013 роки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" з 2008 року неодноразово зверталося до Херсонської обласної ради за наданням гірничого відводу, без якого, відповідно до законодавства України про надра, розробка родовища не можлива. Проте, питання щодо надання товариству гірничого відводу облрадою не вирішено. Фактично товариство діяльність по розробці родовища піску не здійснювало.

Листом від 21.03.2013 року № 2665/03/14-13 Державна служба геології та надр України повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" про проведення планової перевірки дотримання товариством вимог законодавства у сфері надрокористування при розробці родовища піску, але перевірка проведена не була з вини відповідача.

Перед завершенням строків дії програми робіт для видобування піску на 2007- 2013 роки позивач лисами від 25.10.2013 року та від 19.11.2013 року звертався до відповідача із проханням внести зміни до зазначеної програми і продовжити її дію до 2016 року з наданням необхідного пакету документів.

Отримавши відмови щодо внесення змін до зазначених документів, позивач листами від 11.11.2014 року № 4/13 та від 05.03.2014 року № 4/13/2 звертався до Державної служби геології та надр України з проханням організувати позапланову перевірку товариства та подальшого внесення змін до вищевказаних документів. Однак, відповідач на дані листи не відреагував, перевірки не провів.

Листом від 24.07.2014 року № 10597/02/14-14 Державна служба геології та надр України повідомила позивача, що розглянуто питання про подальшу дію дозволу від 12.04.2007 року № 4250 в зв'язку з припиненням власником протягом 2011-2013 років користування надрами. Товариству було надано десять днів, з моменту відправлення повідомлення, для надання пояснень щодо причин припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" направило Державній службі геології та надр України пояснення з додатками відповідних документів.

Однак, наказом Державної служби геології та надр України від 09.09.2014 року № 288 (v0288771-14) "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" дію дозволу від 12.04.2007 року № 4250 зупинено на підставі статті 24 Кодексу України про надра, підпункту 1 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами та надано тридцять календарних днів для усунення порушень.

Вважаючи наказ Державної служби геології та надр України від 09.09.2014 року № 288 (v0288771-14) протиправним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" звернулося до суду з даним позовом про його скасування.

Відповідно до статті 17 Кодексу України про надра (132/94-ВР) , гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

При наданні гірничих відводів вирішуються питання щодо правильності поділу родовищ корисних копалин на окремі гірничі відводи з метою запобігання залишенню поза гірничими відводами менш цінних ділянок родовищ та не придатних для самостійної розробки, дотримання вимог безпеки під час проведення гірничих і підривних робіт при розробці родовищ корисних копалин та при використанні надр для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, відвернення небезпеки для людей, майна та навколишнього природного середовища.

Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надання гірничих відводів інвесторам, з якими укладено угоду про розподіл продукції, здійснюється на підставі укладеної угоди про розподіл продукції шляхом оформлення відповідного акта, форма і зміст якого визначаються законодавством України.

Згідно із статтею 23 Кодексу України про надра (132/94-ВР) , землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Статтею 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр зобов'язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Пунктом 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (615-2011-п) , передбачено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення;

3) проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування;

4) наявності заборгованості з плати за користування надрами;

5) порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища;

6) проведення на наданій у користування ділянці надр робіт, не передбачених дозволом;

7) відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

8) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування;

9) непереоформлення дозволу у випадках, передбачених пунктом 16 цього Порядку.

З наказу Державної служби геології та надр України від 09.09.2014 року № 288 (v0288771-14) не вбачається, які саме умови користування надрами порушено позивачем як користувачем піщаного Подокалинівського родовища та не зазначено склад порушення умов користування надрами, які передбачені дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що нездійснення видобутку піску відповідно до спеціального дозволу від 12.04.2007 року № 4250 обумовлено ненаданням позивачу гірничого відводу від Херсонської обласної ради, протиправність дій якої встановлено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року.

Оскільки, згідно приписів статтей 17, 24 Кодексу України про надра, отримання гірничого відводу є необхідною умовою виникнення права на користування надрами, без отримання цього відводу позивач не набув права на здійснення видобутку піску на Подокалинівському родовищі, отже у нього не виникло й обов'язків, передбачених статтею 4 угоди про умови користування надрами від 23.04.2007 року, на порушення яких в обґрунтування правомірності спірного наказу посилався відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, визнавши протиправним та скасувавши наказ Державної служби геології та надр України від 09.09.2014 року № 228 (v0288771-14) "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень" в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4250 від 12.04.2007 року, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок".

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.