Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсшок" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013 року № 100270000/2013/300203/2,

У січні 2014 року ТОВ "Айсшок" звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013 року № 100270000/2013/300203/2.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2014 року адміністративний позов ТОВ "Айсшок" було задоволено. ТОВ "Айсшок". Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013року № 100270000/2013/300203/2.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що між підприємством "Sigma Home Products Co., LTD" та ТОВ "Айсшок" укладено зовнішньоекономічний контракт № Water-002 від 07.07.2010 року, згідно із яким продавець продає, а покупець купує товар на умовах СІР-Київ або CIF-Одеса (перелік товару у відповідності до додатку).

08.08.2013 року ТОВ "Айсшок" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було подано митну декларацію № 100270000/2013/173200, відповідно до якої митна вартість товару була заявлена за основним методом.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем додано документи, перелік яких зазначено в гр. 4, 44 МД-2.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи, оскільки наданий експертний висновок Київської ТПП від 04.07.2013 року № Ц-351 посилається на додаток від 21.03.2013 року № 32 до контракту від 07.07.2013 року № Water-002 та на рахунок фактуру від 25.04.2013 року № IHL-13-643, але дана поставка здійснюється за додатком від 01.05.2013 року № 35 та комерційним рахунком від 03.07.2013 року № IHL-13-645; відповідно до пункту 5.1 Контракту визначено, що покупець повинен здійснити оплату, зазначену в рахунку за товар до моменту завантаження товару на транспортний засіб, а в комерційному інвойсі від 03.07.2013 року № IHL-13-645 встановлено, що оплата здійснюється після прибуття контейнеру.

Вважаючи, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів витребувала додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні/бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; - каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями), на що позивачем було надано витребувані документи.

09.08.2013 року Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/300203/2.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Враховуючи, що позивачем надано митному органу для митного оформлення товару необхідні основні документи із дотриманням вимог статті 53 Кодексу надано, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, визнавши протиправним та скасувавши рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013 року № 100270000/2013/300203/2.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсшок" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2013 року № 100270000/2013/300203/2 - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.