5-1368км13 Про умисне вбивство, скоєне в стані алкогольного сп'яніння - 28.02.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, 13 вересня 2011 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перебували на території зеленої зони між будинком № 48 "а" по вул. Тиражній та будинком № 75 по вул. Вінницькій в м. Запоріжжі де розпивали спиртні напої. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння о 23 годині 55 хвилин між ними відбувся конфлікт під час якого ОСОБА_2 умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_3, наніс 28 ножових поранень в шию і тулуб потерпілого внаслідок чого ОСОБА_3 помер на місці злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2012 року вирок Ленінського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2012 року змінено в частині судових витрат, а в решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження по кримінальній справі щодо підзахисного у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою судового слідства, що потягло неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що засуджений завдав тілесні ушкодження потерпілому перебуваючи в стані необхідної оборони не перевищивши її межі. Дії ОСОБА_2 охоплюються частинами 1, 2 ст. 36 КК України і не є кримінально караними.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі захисника порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Щодо доводів скарги захисника про те, що засуджений діяв у стані необхідної оборони, то свої висновки по цьому питанню суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, підтверджується зібраними по справі доказами, які перевірялись судом. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання працівників міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які затримали засудженого на місці скоєного злочину, при цьому засуджений був у стані алкогольного сп'яніння, його одежа, обличчя, руки та волоси були в крові. Дані показання працівників міліції відповідають змісту їхніх рапортів, а також були підтверджені ними під час проведення очних ставок з засудженим. Також суд поклав в основу обвинувачення показання судово-медичного експерта ОСОБА_6, який пояснив механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого. Дані показання стосовно обставин скоєного злочину повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Крім цього вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом огляду місця події злочину, протоколом явки з повинною, висновками судово-медичних експертиз № 3217 від 14 вересня 2011 року та від 13 жовтня 2011 року.

Таким чином, беручи до уваги характер та кількість нанесених ножових поранень в життєво важливі частини тіла потерпілого, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність доводів захисника, що дії ОСОБА_2 охоплюються частинами 1, 2 ст. 36 КК України і не є кримінально караними.

За встановлених судом фактичних обставин дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, та обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, призначивши при цьому ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання близьке до мінімального, передбаченого санкцією даного Закону.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_1, належним чином перевірені й спростовані.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2, судом касаційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.