5-5602к12 Про виправдання обвинуваченого - 28.02.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

виправдано за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 375 КК України по початковому обвинуваченню, яке підтримувалося потерпілим ОСОБА_3 та по ч. 1 ст. 375 КК України, яке підтримувалося прокурором.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 (ОСОБА_1) обвинувачувалася у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 375 КК України. В судовому засіданні прокурор змінив обвинувачення, зменшив його обсяг, підтримував нове обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 (ОСОБА_1) злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України. Потерпілий ОСОБА_3 з постановою прокурора не погодився і підтримував обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Орган досудового слідства та потерпілий ОСОБА_3 обвинувачують ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у вчиненні злочинів у сфері службової діяльності та проти правосуддя. Їй пред'являлося обвинувачення у тому, що вона, будучи суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, носієм судової влади в Україні у відповідності до Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , службовою особою, наділеною повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в судах загальної юрисдикції, зловживаючи владою і службовим становищем, тобто умисно, в інших особистих інтересах використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби, постановила завідомо неправосудні рішення в інших особистих інтересах, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам за таких обставин.

ОСОБА_1 (ОСОБА_1), обіймаючи посаду судді Заводського району м. Дніпродзержинська, отримала від голови даного районного суду для розгляду кримінальні справи № 1-706/08 за обвинуваченням ОСОБА_4 і ОСОБА_5; № 1-93/08 за обвинуваченням ОСОБА_6; № 1-78/08 за обвинуваченням ОСОБА_3

11 лютого 2008 року, суддя ОСОБА_1 (ОСОБА_1) постановила вирок у кримінальній справі щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та, не бажаючи щоб ця кримінальна справа стала предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, хибно розуміючи інтереси служби, кар'єри, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, грубо порушуючи вимоги ч. 1 ст. 344 КПК України, копію постановленого судом вироку для вручення засудженим ОСОБА_7 і ОСОБА_5 направила лише 20.02.2008 року.

5 березня 2008 року від засуджених ОСОБА_5 і 18 березня 2008 року - від ОСОБА_4 надійшли апеляції на постановлений вирок, які були передані ОСОБА_1 (ОСОБА_1). 21 березня 2008 року вона винесла постанову про залишення апеляцій без руху, надавши засудженим семиденний строк для виконання вимог, передбачених ст. 350 КПК України. Копії вказаної постанови засудженим, які перебували під вартою, своєчасно не направила. 17 квітня 2008 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в Заводському районному суді м. Дніпродзержинська, розташованому по вул. Губи, 5 в м. Дніпродзержинську, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 копії зазначеної постанови суду не отримані, маючи умисел на винесення свідомо неправосудної постанови у кримінальній справі № 1-706/08, в інших особистих інтересах, обумовлених кар'єризмом і прагненням захистити себе від можливих дисциплінарних стягнень по службі, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) винесла неправосудні постанови про визнання апеляцій засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 такими, що не підлягають розгляду, які вручені засудженим лише 4 лютого 2009 року.

У подальшому з метою приховання слідів вчиненого нею злочину, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) умисно у кримінальній справі № 1-706/08, за відсутності предмету розгляду - апеляцій засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок суду, а також за відсутності будь-яких клопотань та заяв від них про відновлення пропущеного строку на подачу апеляції, достовірно знаючи про те, що цей термін ними не пропущений, винесла завідомо неправосудну постанову від 23.09.2009 року про відновлення строків на подачу апеляції засудженими, з якою ОСОБА_8 ознайомився лише 11.03.2010 року, а ОСОБА_4 взагалі не ознайомлений.

Крім того, 28 листопада 2008 року за результатами розгляду кримінальної справи № 1-93/08 ОСОБА_1 (ОСОБА_1) постановлено вирок щодо ОСОБА_6, від якого 11 лютого 2009 року до суду надійшла апеляція, яка була передана судді ОСОБА_1 (ОСОБА_1) Не бажаючи, щоб ця кримінальна справа стала предметом розгляду апеляційної інстанції, зловживаючи службовим становищем, умисно в інших особистих інтересах, всупереч інтересам служби, хибно розуміючи інтереси служби, кар'єри, в порушення вимог ст. 351 КПК України, вона не повідомила учасників процесу про надходження апеляції засудженого. Встановивши її невідповідність вимогам ст. ст. 349- 350 КПК України, не виконала вимоги закону про надання засудженому семиденного терміну для усунення виявлених недоліків, 16 лютого 2009 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розглянувши апеляцію засудженого, винесла завідомо неправосудну постанову про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду.

В подальшому для приховання слідів вчиненого нею злочину, перебуваючи у своєму робочому кабінеті, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) винесла постанову про уточнення дати постановлення вироку суду - 22.11.2008 року та завідомо неправосудну постанову про відновлення засудженому ОСОБА_6 строків на подачу апеляції датовану 30.09.2009 р. Зазначена постанова засудженому вручена 16.03.2010 року.

Також, 24 грудня 2008 року суддею ОСОБА_1 (ОСОБА_1) розглянуто кримінальну справу № 1-78/08 та постановлено вирок щодо ОСОБА_3, від якого 9 січня 2009 року до суду надійшла апеляція. ОСОБА_1 (ОСОБА_1), отримавши дану апеляцію, про її надходження не повідомила учасників процесу та не долучила до кримінальної справи, для розгляду до апеляційного суду справу не направила. 19 червня 2009 року ОСОБА_3 вручена копія вироку Заводського райсуду м. Дніпродзержинська від 24.12.2008 року, яка направлена в слідчий ізолятор суддею 16.06.2009 року.

1 липня 2009 року від засудженого ОСОБА_3 повторно надійшла апеляція на постановлений щодо нього вирок. Отримавши дану апеляцію, ОСОБА_1 (ОСОБА_1) 08 липня 2009 року, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, винесла завідомо неправосудну постанову про визнання зазначеної апеляції такою, що не підлягає розгляду в зв'язку з пропуском строків на апеляційне оскарження.

У подальшому ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у відсутність предмету розгляду - апеляції засудженого ОСОБА_3, а також будь-яких клопотань та заяв від останнього про відновлення пропущеного строку на подачу апеляції, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 не пропустив цих строків, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, винесла неправосудну постанову про відновлення строків засудженому ОСОБА_3 на подачу апеляції, яка датована 28.10.2009 року.

Злочинними діями судді ОСОБА_1. (ОСОБА_1) заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, яка виразилася в позбавленні їх права на оскарження вироку суду, гарантованого Конституцією України (254к/96-ВР) та Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) . Крім цього, неправомірними діями судді ОСОБА_1. (ОСОБА_1) істотна шкода заподіяна державі у вигляді підриву авторитету та престижу органу судової влади - Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий розгляд. Вказує на порушення вимог ст. 334 КПК України, оскільки суд фактично не проаналізував і не дав оцінки доказам вини підсудної у вчиненні інкримінованого злочину, у порушення вимог ст. 335 КПК України, в резолютивній частині вироку не вказав підстави виправдання ОСОБА_1 (ОСОБА_1) по пред'явленому обвинуваченню. Повідомляє, що в справі наявний ряд доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 (ОСОБА_1) у вчиненні іншого службового злочину. Вказує на неналежну, на думку прокурора, оцінку доказів у справі. Вважає, необґрунтованим висновок суду про виправдання обвинуваченої в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 (ОСОБА_1) притягнута до дисциплінарної відповідальності за вчинення діянь, вказаних у пред'явленому їй обвинуваченні.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 ставить питання про скасування постановленого вироку та направлення справи на новий розгляд. Вважає, що суд не дав належної оцінки його показанням та іншим доказам у справі. Зазначає, що ОСОБА_1 (ОСОБА_1), зловживаючи своїм службовим становищем, грубо порушила його право на захист. Зазначає, що виправдана довгий час не надсилала йому копію вироку та винесла завідомо неправосудну постанову.

В запереченнях на касаційні скарги ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та в її інтересах захисник ОСОБА_10 вирок вважають законним і обґрунтованим, а касаційні скарги прокурора та потерпілого просять залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виправдовуючи ОСОБА_1 (ОСОБА_1), суд у вироку на підставі аналізу зібраних органами досудового слідства і досліджених судом доказів дійшов висновку, що вони не підтверджують винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог статей 323, 327 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд постановив законне і обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_1 (ОСОБА_1). у вчиненні злочинів, вказавши у мотивувальній частині вироку, що в її діях відсутні склади інкримінованих злочинів.

Виправдовуючи ОСОБА_1 (ОСОБА_1), суд зазначив, що в ході розгляду даної справи пред'явлені обвинувачення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону у судовому засіданні суд перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів та, надавши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в її діях складу злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 375, ч. 1 ст. 364 КК України. Зокрема, суд проаналізував наявність об'єктивної і суб'єктивної сторін інкримінованих злочинів в діях ОСОБА_1 (ОСОБА_1) та наявність істотної шкоди охоронюваним правам, свободам та інтересам окремих громадян або держави, тяжкість наслідків, що настали.

Спростовуючи пред'явлене ОСОБА_1 (ОСОБА_1) обвинувачення, суд навів мотиви за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші і обґрунтовано дійшов висновку про її невинуватість, вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання. Суд також об'єктивно дійшов висновку про те, що органами досудового слідства кваліфікуюча ознака інкримінованого за ч. 2 ст. 375 КК України злочину за наслідками постановлених ОСОБА_1 (ОСОБА_1) рішень - в інших особистих інтересах, не доведена дослідженими доказами, а інші кваліфікуючі ознаки - тяжкі наслідки, корисливий мотив, пред'явлене обвинувачення не містить. Правильно зазначив суд, що дії, вчинені ОСОБА_1 (ОСОБА_1), містили ознаки дисциплінарного проступку. Порушення, які інкриміновані їй, були підставою для звільнення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) з посади судді за порушення присяги 17.06.2010 року Постановою Верховної Ради України, яка була скасована іншою Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 року, а подальше рішення про звільнення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) за порушення присяги судді Верховна Рада України приймала з інших підстав.

На думку колегії, такий перебіг подій щодо підстав звільнення ОСОБА_1 (ОСОБА_1) з посади судді не впливає на правильність постановленого вироку, а доводи прокурора у касаційній скарзі висновків суду не спростовують.

У даній справі суд оцінював достатність доказів, врахувавши положення ч. 3 ст. 67 КПК України про те, що ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили і оцінюються у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, свої висновки суд належно вмотивував.

Вирок суду відповідає вимогам статей 323, 327 та ч. 7 ст. 334, 335 КПК України, а тому доводи касаційних скарг прокурора і потерпілого про порушення судом цих вимог і безпідставне виправдання ОСОБА_1 (ОСОБА_1) є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України, розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. В разі необхідності доповнити чи змінити пред'явлене обвинувачення або порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нових осіб суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 цього Кодексу.

З огляду на зазначені вимоги кримінально-процесуального закону, доводи прокурора про те, що суд мав би засудити ОСОБА_1 за менш тяжкий злочин не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки розглядав справу в межах пред'явленого прокурором обвинувачення і обвинувачення, яке підтримував потерпілий.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи, які могли б вплинути на правильність висновків суду, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,