Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,суддів:Романець Л.А., Матієк Т.В.,за участю прокурора Деруна А.І.,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2013 року матеріали кримінальної справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Ворошилівського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року, якою залишено без зміни вказане рішення місцевого суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Донецької області по розгляду його клопотання про перегляд вироку Луганського обласного суду від 30 листопада 2000 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Ворошилівського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Донецької області залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року, постанову Ворошилівського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року залишено без зміни.

Як убачається із постанови суду першої інстанції судом встановлено, що 12 березня 2011 року, ОСОБА_5 звернувся до прокурора Донецької області з клопотанням про перегляд, за нововиявленими обставинами, вироку Луганського обласного суду від 30 листопада 2000 року, залишеного без зміни ухвалою судової колегії з кримінальних справ Верхового Суду України від 06 лютого 2001 року, яким його було засуджено за ч.3 ст.168 УК України (в редакції 1960 року).

Листом №21/1-40025-08 від 28 березня 2012 року, заступник прокурора Донецької області В. Бабаков повідомив ОСОБА_5, що підстав для перегляду зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами не встановлено.

При таких обставинах, ОСОБА_5 вважав, що прокурор проявив бездіяльність при розгляді його звернення, оскільки не провів перевірку його доводів, не прийняв процесуального рішення в порядку і строки, передбачені статтями 97, 400-8 КПК України 1960 року, обмежившись лише письмовою відповіддю і тому просив його заяву від 12 березня 2011 року направити до прокурора Донецької області для прийняття процесуального рішення.

Залишаючи скаргу ОСОБА_5 без задоволення, судом зазначено, що відповідно до статей 234- 236, 400-8 КПК України 1960 року, не передбачено порядку оскарження дій прокурора до суду, по перевірці звернень про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, просить судові рішення скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.

При цьому скаржник зазначає, що судом при постановленні рішення у справі не дано належної оцінки Рішенню Конституційного Суду України №19-рп/2011 (v019p710-10) від 14 грудня 2011 року та вимогам ст. 95 КПК України 1960 року.

Крім того, апеляційним судом під час постановлення рішення порушено вимоги ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти касаційної скарги та просив у її задоволенні відмовити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 3 ст. 110, ч. 5 ст. 234, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати й вирішувати в кримінальному судочинстві в порядку, визначеному процесуальним законом.

Як убачається із матеріалів справи, судами обох інстанцій вимоги закону щодо розгляду скарги ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Донецької області по розгляду його клопотання про перегляд Луганського обласного суду від 30 листопада 2000 року дотримано у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку, що Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) 1960 року не передбачений порядок оскарження дій прокурора до суду, щодо перевірки звернень про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Порушень кримінально-процесуального закону, зокрема вимог ст. 377 КПК України 1960 року, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об'єктивно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, не встановлено.

За таких обставин, підстав для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11,15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Ворошилівського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року за скаргою ОСОБА_5 залишити без зміни.

З оригіналом згідно: суддя Романець Л.А.