5-20к13 Про умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб - 26.02.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1,

ОСОБА_2, захисника останнього - ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, не судимого,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, громадянку України, не судиму,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

ОСОБА_1 та її співмешканець ОСОБА_2 на ґрунті захоплення окультизмом підтримували дружні стосунки з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також з неустановленою в ході досудового слідства дівчиною на ім'я ОСОБА_13, матеріали по відношенню якої виділено в окреме провадження (далі - ОСОБА_13).

30 листопада 2008 року у вечірній час ОСОБА_4, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою

АДРЕСА_1, висловив думку про відмову в прийнятті участі в заняттях окультизмом і проведенні різних обрядів.

ОСОБА_1, не бажаючи щоб ОСОБА_4 за власним бажанням покинув їх компанію, оскільки це підірве її авторитет як лідера, а також не бажаючи щоб їх захоплення набуло обіцяного розголосу, на грунті особистих неприязних стосунків вирішила вчинити умисне вбивство ОСОБА_4

З цією метою ОСОБА_1 за попередньою змовою з

ОСОБА_2 спільно розробили план, згідно з яким вони під приводом здійснення окультного ритуалу - «виклику духів померлих» приведуть ОСОБА_4 на міський цвинтар № 15, де з метою заподіяння смерті останньому завдадуть йому ударів у голову залізними трубами та вб'ють його.

Діючи відповідно до розробленого плану, 01 грудня 2008 року в період часу з 03:00 по 04:00 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в квартирі за місцем свого проживання, запропонували ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_13, яким не було відомо про їх наміри, поїхати на цвинтар № 15 у м. Харкові нібито для проведення окультного ритуалу - «виклику духів померлих», які погодились на їх пропозицію.

При цьому, ОСОБА_2 з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, взяв дві металеві труби, що знаходились у квартирі за місцем його проживання, які нібито були необхідні для проведення ритуалу, як ОСОБА_1 пояснила ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_13.

Цього ж дня приблизно о 04:00 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 прибули на територія міського кладовища № 15 по вул. Бориса Ромашова, 5 у м. Харкові.

З метою підшукання найбільш зручного для здійснення умисного вбивства ОСОБА_4 місця, де не могло б виникнути перешкод з боку сторонніх осіб, ОСОБА_1 привела всіх до найвіддаленішого від входу у кладовище місця - кварталу № 15, де вказала на місце поховання громадянина ОСОБА_9, пояснивши, що це і є підібране нею місце для проведення ритуалу.

Далі ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_2 злочинний намір, діючи узгоджено відповідно до відведеної їй ролі, відвернула увагу ОСОБА_4

ОСОБА_2, скориставшись тим, що ОСОБА_4 не слідкує за його діями, заздалегідь заготовленою для спричинення тілесних ушкоджень - металевою трубою завдав ударів ОСОБА_4 в голову, а потім з метою довести свій злочинний намір до кінця завдав тією ж трубою вже лежачому на землі ОСОБА_4, щонайменше два удари в голову та один удар по правій нозі. В результаті вказаних дій ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 настала смерть ОСОБА_4, причиною якої послугувада масивна черепно-мозкова травма з переломами кісток черепа та внутрішньочерепними крововиливами.

Далі ОСОБА_1, переконавшись у тому, що ОСОБА_4 мертвий, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2 сховали труп ОСОБА_4 у металеву гробницю і з місця злочину зникли.

У касаційній скарзі від 12 грудня 2011 року засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій, просить постановлене судове рішення змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

У запереченні на цю скаргу ОСОБА_10 засуджена

ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити скаргу без задоволення, а строк призначеного ОСОБА_2 покарання - без зміни.

У скарзі від 01 лютого 2012 року засуджений ОСОБА_2 змінив свої вимоги за попередньою касаційною скаргою та просить вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Твердить, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за попередньою змовою з ним - ОСОБА_2 як на досудовому, так і під час судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження. Заперечує обізнаність засудженої

ОСОБА_1 у його намірі вчинити умисне вбивство ОСОБА_4, твердить, що на місці злочину він діяв самостійно, а не відповідно до розробленого з ОСОБА_1 злочинного плану. Крім того, звертає увагу колегії суддів на порушення його права на захист.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 -

ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій, просить постановлене судове рішення змінити, пом'якшити призначене йому покарання.

У скарзі від 01 березня 2012 року захисник ОСОБА_3 з урахуванням зміни позиції його підзахисного ОСОБА_2, просить вирок апеляційного суду скасувати з зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд.

У своїй касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вважає, що під час судового розгляду справи її винуватість у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження, а тому просить вирок апеляційного суду скасувати та виправдати її. Звертає увагу колегії суддів на те, що під час судового розгляду справи було порушено її право на захист.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості вчиненого злочину та їх особам через м'якість.

Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_1 та

ОСОБА_2, який кожен окремо підтримали свої вимоги за касаційними скаргами, думку прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу прокурора та вважав, що касаційні скарги засуджених є необґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах, доповненнях та запереченнях доводи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Матеріалами справи з'ясовано, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, порушення права засуджених на захист або інших вимог, котрі були б суттєвими і призводили до скасування вироку, у справі не допущено, а висновок суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними за попередньою змовою умисного вбивства ОСОБА_4 відповідає доказам, які були предметом ретельного дослідження в судовому засіданні й які суд поклав в основу обвинувального висновку.

З викладеними в касаційних скаргах доводами засуджених про неправильну кваліфікацію дій останніх за кваліфікуючою ознакою «за попередньою змовою групою осіб» колегія суддів погодитися не може, вважає ці доводи необгрунтованими та такими, що спростовуються перевіреними у справі доказами.

Зокрема сам засуджений ОСОБА_2 на досудовому та під час судового слідства давав грунтовні показання, якими підтвердив факт учинення умисного вбивства ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 Так ОСОБА_2 показував, що після того, як

ОСОБА_4 висловив бажання покинути їх «компанію» саме ОСОБА_1 запропонувала йому вбити ОСОБА_4 на що він, ОСОБА_2, дав свою згоду. При цьому вони з ОСОБА_1 домовилися між собою про дії кожного з них, обрали час, спосіб та місце вчинення убивства. На цвинтарі діяли узгоджено, відповідно до домовленостей.

Ці показання ОСОБА_2 повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7, котрий був очевидцем події на кладовищі. Зокрема, свідок показав про те, що того вечора саме ОСОБА_1 запропонувала піти на цвинтар, нібито викликати духів. Він, ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_4, а також неустановлена в ході досудового слідства дівчина на ім'я ОСОБА_13 пішли на цвинтар, де ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 удари металевою трубою в голову, а потім, коли

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переконалися, що ОСОБА_4 помер, разом відтягнули тіло та підхоронили його до металевої гробниці. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_13 взяли його - ОСОБА_7 під руки, оскільки він себе погано почував і усі пішли зі цвинтаря.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 (v0002700-03) «Про судову практику про злочини проти життя та здоров'я особи» вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь кілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину домовилися про спільне його виконання.

Виходячи із зазначеного, доводи касаційних скарг засуджених про відсутність ознак попередньої змови між ними на вбивство колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано правильно.

При призначенні засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд згідно з вимогами ст 65 КК врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, дані про їх особи та обставини справи, які впливають на ступінь їх відповідальності, обгрунтовано призначив засудженим покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах, установленої у санкції статті за якою їх засуджено.

Підстав вважати це покарання надто м'яким чи надто суворим колегія суддів не вбачає.

Безпідставними є й доводи засуджених викладені в скаргах про застосування під час розслідування недозволених методів слідства. Це питання перевірялось судом і було спростовано.

Відсутність у діях правоохоронних органів протиправних дій підтверджена й постановою, якою було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників карного розшуку Київського районного відділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області та старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених статтями 364, 365 КК.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що органи досудового слідства чи суд під час розслідування і розгляду справи допустились упередженості щодо засуджених або не виконали норми кримінально-процесуального закону, зокрема ті, які регулюють право засуджених на захист, не виявлено.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для зміни чи скасування судового рішення у справі не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394 - 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 21 листопада

2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 та прокурора - без задоволення.