Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні 26 лютого 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 11 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого 21 травня 2009 року вироком Київського районного суду м. Донецька за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Відповідно до вимог статей 71, 72 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Донецька від 21 травня 2009 року й остаточно визначено ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 11 жовтня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, у будинку АДРЕСА_1, держачи в руках сокиру, висловив на адресу ОСОБА_2 погрозу вбивством, яку остання, через виниклі останнім часом відносини, сприйняла реально.

Крім того, ОСОБА_1 09 лютого 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання АДРЕСА_2, під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, стиснувши обома руками горло потерпілої ОСОБА_2, душив її, приставляв кухонний ніж до горла останньої та висловлював на адресу останньої погрозу вбивством, яку потерпіла сприймала реально.

А також, 09 лютого 2011 року ОСОБА_1 після висловлювання погрози вбивством відносно ОСОБА_2, через незначний проміжок часу наніс руками та ногами удари в різні частини тіла потерпілої, чим спричинив останній легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення внаслідок суворості, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не врахували наявності тяжкого захворювання, яке є перешкодою для відбування призначеного судом покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченням проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містила касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Щодо доводів у касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного йому покарання вимогам закону внаслідок його суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував суспільну небезпечність вчинених злочинів, їх характер, наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також дані про його особу, зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочини в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується негативно, має незадовільний стан здоров'я.

Призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить.

Крім того, суд призначив ОСОБА_1 покарання у повній відповідності до вимог ст. 71 КК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого, аналогічні доводам його касаційної скарги, в тому числі щодо його стану здоров'я та неможливості відбування призначеного місцевим судом покарання, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Петровського районного суду м. Донецька від 11 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2012 року щодо нього - без зміни.