Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

У червні 2014 року ТОВ "Сільпо ПДВПП" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року позов ТОВ "Сільпо ПДВПП" було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 27.12.2013 року № 100250002/2013/500550/2.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що 25.03.2013 року між ТОВ "Сільпо ПДВПП" (Покупець) та Компанією "Aimon Group Limited" (Китай) (Продавець) укладено контракт № 003/13, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує непродовольчі товари в асортименті, кількості, по ціні відповідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту. Ціна на товар зазначається в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, упаковки, маркування, завантаження товару в порту відправлення та призначення, витрат з митного оформлення вантажу в країні експортера, транспортування товару до міста призначення, витрат на страхування вантажу на час транспортування. Постачання здійснюється за умовами CFR Іллічівськ згідно Інкотермс 2010.

В грудні 2013 року для митного оформлення товару ТОВ "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подало митну декларацію № 100250002/2013/038233, відповідно до якої митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (1,84 дол. США за кілограм товару).

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було надано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції за товарами, міжнародну автомобільну накладну (CMR), коносамент, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, зовнішньоекономічний договір (контракт), інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, резервну позицію, сертифікат про походження товару загальної форми, інші товаросупроводжуючі документи.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

27.12.2013 року позивач листом № 250 надав митному органу додаткові документи: експортну декларацію, ухвалу суду по аналогічним поставкам, де скасовані рішення про коригування, статистика, дебіт-ноту, постанову суду по аналогічним поставкам, яким скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, платіжне доручення; виписку по особовому рахунку, інвойси по попереднім поставкам до платіжного доручення, каталоги виробника товарів, комерційну пропозицію, лист щодо третіх осіб, прайс-лист.

Київською міжрегіональною митницєю Міндоходів 27.12.2013 року було прийнято рішення про коригування митної вартості № 100250002/2013/500550/2.

Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Митниця при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України (4495-17) , а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Згідно із частиною 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Оскільки, митний орган має право витребувати додаткові документи лише у випадку виявлення обставин, що свідчать про розбіжності, наявні ознаки підробки поданих на підтвердження митної вартості документів або такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і не має права витребувати інших документів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку визнавши протиправним та скасувавши рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 27.12.2013 року № 100250002/2013/500550/2.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.